Ось уже майже десять років сарненчанка Наталія Білець подорожує світом. Нідерланди, Чехія, Німеччина – це далеко не повний перелік країн, у яких встигла побувати жінка. Проте найяскраві враження на мандрівницю справила Індія. Наталя зізнається, у індійців варто повчитися жити.
Подорожувати Наталія Білець почала у 18 років. Будучи студенткою київського вишу, об’їздила найбільші міста України, Карпати, згодом Крим. Потім подалася за межі країни.
– Вперше вибралася за кордон у Грузію, поїхала туди дикуном. Після цього з туристичними групами об’їздила Європу, – пригадує Наталя. – Коли захопилася індійською філософією та буддизмом, виникло нестримне бажання побувати в цій країні, побачити все, так би мовити, з середини. Взяла квитки, й полетіла в Індію на місяць. Індійці надзвичайно віруючі люди. Попри невисокий рівень життя, храми прикрашені золотом та коштовним камінням. Є й такі, де дорогоцінний метал лежить тонами, люди століттями зносили його туди. Відвідування служби, до речі, в них вільне – людина може прийти і піти тоді, коли захоче. У кожного індійця вдома є невеличкий храм. А ще, статуетки богів у цій країні ставлять навіть у громадському транспорті.
Наталія Білець розповідає, майже половина індійців проживають за межею бідності. Тим не менше, міста, каже, швидко розвиваються. Якість товарів там, каже, значно краща, аніж в Україні, а от ціни нижчі в кілька разів. Хороші штани, наприклад, в Індії можна купити за 200 рупій, Тобто 40 гривням.
– Індійської кухня багата на смажені та гострі страви. Щоправда, місцеві їдять чимало овочів, проте за різними спеціями вони гублять свій смак, – ділиться смаковими враженнями жінка з місцевими журналістами. – Традиційними наїдками тут є рис, підливка та овочеві супи. А ще, в них дуже смачні солодощі. Проте рибу чи молочні продукти знайти вкрай важко.
Із чисельних індійських обрядів та звичаїв українці найбільше сподобалося тамтешнє одруження. В більшості шлюби укладаються за домовленістю батьків. Родинні зв’язки в Індії напрочуд сильні, тож кількість розлучень, розповідає, не сягає навіть одного відсотка. Що цікаво, при виборі супутника життя, обом складається астрологічний гороскоп, яким потенційні наречені обмінюються. Якщо ж вони не підходять один одному, весілля не буде. Родину забезпечує виключно чоловік.
– Також в Індії є місто мертвих Варенасі. В цій країні зовсім немає кладовищ, тож люди їдуть сюди помирати. Вважається, що саме тут померлий може звільнитися від кола перероджень, – веде мову мандрівниця Наталія Білець. – Покійника крамують і віддають водам річки Ганг. Водойма дуже брудна, адже сюди кидають не тільки попіл, але й незгорілі рештки людини та сміття. Однак віруючі індійці щодня змивають в ній гріхи з себе. Смерть, до речі, індійці сприймають як радість. Тож на похороні ви не побачите сумних або заплаканих облич.
Наталія розповідає медійникам, що Індія й досі не газифікована країна. Їсти тут готують на електричних плитах, або таких, що функціонують завдяки газовому балону. У квартирах стоять обігрівачі, у будинках є печі. У селах, наприклад, ще й досі готують їжу на вогні під відкритим небом. Тим не менше, індійці надзвичайно позитивні, веселі та життєрадісні люди. Усі свої проблеми вони вирішують з легкістю. Жінка запевняє, у них варто повчитися жити.
Марія МАРТИНЮК,
Рівненська область
Дана публікація написна на основі матеріалів, розміщених у всесвітній мережі Інтернет.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!