Коли вперше проявилися лікувальні задатки, Марія Свирипчук не пригадує. Водночас у її пам’яті добре зарубцювався випадок, як їй, 14-річній дівчинці, три речі нагадала ворожка. Перше: що вона вчитиметься одним професіям, а в житті опановуватиме зовсім інші. Друге: що після тридцяти років їй у спадок дістанеться «велике наслєдіє». Третє: що руку їй цілуватиме президент. 

Як не дивно, усі три передрікання здійснилися. Після школи Марія хотіла здобути фах агронома, а її зарахували на зоотехнічний факультет, який зрештою так і не судилося закінчити. Затим навчалася у кооперативному технікумі, однак товарознавцем не стала. 

«Велике наслєдіє» – думала, воно пов’язане з матеріальною спадщиною. Лише недавно цю сутність розкрила одна з «високопоставлених» пацієнток, зазначивши, що цей золотий спадок уже давно існує у здатності цілительки приносити людям добро. 

Збулося пророцтво й щодо президента. Будучи на Кіпрі, українка стояла в гурті, який біля церкви святого Миколая зустрічав главу тамтешньої країни Тассоса Пападопулоса. Той, проходячи між рядами, щиро вітався з народом, а до пані Марії несподівано проявив особливу люб’язність – підійшов, обійняв і поцілував у руку. У цьому, як вважає Марія Володимирівна, можливо, була й закономірність, адже свого часу вона врятувала життя його близькому другові – головному санітарному лікарю країни. 

– Я багато в чому не знаходжу пояснень з медичної точки зору, – каже Марія Свирипчук, – як-от у тому випадку на Кіпрі, коли в лікаря з’явилася так звана холестеринова пробка. Я просто руками «бачила», що серцю щось заважає, і почала розплавляти цю незрозумілу для мене річ. На щастя, усе минуло благополучно, хоч і тривало два тижні. Так само було й на початках моєї практики. Коли працювала на консервному заводі, з однією працівницею сталася біда. Впала – і майже жодних ознак життя. Викликали швидку, та все марно! Тоді я, якось навіть підсвідомо, почала навіювати непритомній, що вона повинна жити. Допомогло. Жінка опритомніла, а я відтоді зрозуміла, що чимось іншим маю допомагати людям. Пригадалося, як моя бабуся, помираючи, підкликала мене до себе, подивилася в очі, взяла за руку – і від її холодних рук до моїх перейшов якийсь жар. Можливо, це була її наука, адже бабця при житті вміла спалювати рожу, виливати волос, викачувати яйцем переляк. Першим моїм відвідувачем стала незнайома молодиця із зав’язаною рукою. Питає, де живе та баба, що рожу спалює. Я стала пояснювати, як знайти в селі хату, господиня якої вміє це робити. Жінка вислухала і пішла. Але невдовзі повернулася. Причому з докором, що я їй відмовила. Каже: перепитала на шляху старого чоловіка, а він на вас показав. Я тоді аж на асфальт вибігла, щоб побачити, що то за дід. Але, як не дивно, на шляху нікого не було. Нікуди було діватися – привела жінку до хати, оглянула її руку, а там, виявляється, не рожа, а волос. Він теж може викликати запальний процес, через що хворій у лікарні ледь не відрізали палець. Провела три сеанси виливання – і набряк зійшов, рана гарно загоїлася. Після того пішов поголос, і до мене все частіше стали звертатися люди зі своїми бідами. 

Головними ліками в оздоровленні людей Марія Свирипчук вважає молитву, а своїм головним вчителем – віру. Енергію черпає на Святих Місцях, які відвідує чи не щороку. Аби випробувати власну силу волі та духу, самотужки піднялася на Мойсеєву гору (а це 7,5 кілометра крутизни).

Після відвідин єрусалимської землі, каже Марія Володимирівна, у неї на тілі з’явився дивний, незрозумілий образ, і показує обриси, схожі на іконку. 

З нетрадиційної медицини Марія Свирипчук багато почерпнула і перейняла від відомих лікарів, авторів оригінальних лікувальних методик Олени Світко, Володимира Козявкіна, спадкоємців Олександра Шалімова. Також вчилася в індусів, китайців, стажувалася у центрі Ванги, що в Софії. Півтора року лікувала хворих на Кіпрі. У єгипетському місті Таба два тижні удосконалювала вміння позбавляти людей тяги до нікотину та оковитої, що наразі все більше й більше стає їй у пригоді. 

– У лікуванні в мене є принцип, – зазначає Марія Володимирівна, – кодую нарко-, тютюно- й алкозалежних лише тоді, коли на те є воля людини. Цікаво, що таких моїх пацієнтів чомусь найбільше із Сарненського району Рівненщини та Рожищенського району Волині. Так лише з поліського села Тинне, від якого до Озліїва понад дві сотні кілометрів, по допомогу звернулися аж 264 людини… Не обходиться й без казусів. Одного, приміром, закодувала, а він тільки-но дійшов до машини, як відразу взявся за пляшку пива. Уже після першого ковтка йому стало зле, довелося медапарати застосовувати. Ще один казус у тому, що інших позбавляю курива, а от свого чоловіка ніяк не можу. Видно, це вже не хвороба, а, як кажуть, стиль життя. Пробувала діагностувати й лікувати людям складніші хвороби. Маю сотні подяк за врятоване здоров’я. Водночас дотримуюся ще одного принципу: якщо розумію, що допомогти не можу, відверто про це кажу, іноді підказую, до кого можна звернутися.

Нерідко жінка допомагає людям просто від моральної втоми, у прагненні здолати якийсь важливий життєвий рубікон. Її сеансами скористалися такі відомі люди, як Павло Зібров, Левко Лук’яненко.

Не вдається Марія Свирипчук також до гадань, хоч раніше, зізнається, практикувала їх. Особливо на картах Таро. Відмовилася від цього після відвідин Єрусалиму. Не старається зазирнути у майбутнє, вважаючи, що такий дар притаманний лише пророкам. Натомість декілька разів допомогла людям у ситуаціях, пов’язаних з участю бійців в АТО. Зокрема, одній матері сказала, що з Іловайська привезли на захоронення тіло не її сина, і це, власне, з часом підтвердило проведене ДНК.

– Лікуючи, не варто забувати, що найбільше людину зцілює віра та молитва, – резюмує Марія Свирипчук. – При цьому дуже втішена, що мій онук вирішив учитися на священика.