Трудитися в органах місцевого самоврядування Галина Володимирівна розпочала у 18 років. Тоді її обрали секретарем Великоклецьківської сільської ради. Через два роки здібну спеціалістку, яка мала лише середню освіту, направили навчатися у Рівненську радянсько-партійну школу, після закінчення якої жінку обрали  керманичем Стовпинської сільської ради. 22-річна Галина Поліщук стала наймолодшим головою Корецького району. Роком пізніше у райкомі їй запропонували стати секретарем парторганізації і заступником голови колгоспу. На цій посаді Галина Володимирівна пропрацювала шість років, аж поки не вийшла заміж у Великі Межирічі. Сину було лише п’ять місяців, коли жінку обрали головою Великомежиріцької громади, до складу якої також входять села Дивень та Колодіївка.

– Очолювати сільську раду в ті часи було не те, що тепер. Колись органи місцевого самоврядування контролювали ще й заготівлю продуктів сільського господарства. Кожен населений пункт мав здати певну кількість молока, картоплі, яєць, м’яса… Контроль за цим був суворий. Не мало значення, скільки хорошого сільський голова робить для громади, якщо він не виконав поставлену норму із заготівлі продуктів – добряче отримував «по шапці» на засіданнях райкому, – пригадує головиха. –  З розпадом Союзу ці норми відмінили, видихнули з полегшенням. Натомість виникла ціла купа інших проблем. У роки СРСР, наприклад, я не знала, що таке нестача грошей у бюджеті, не думала, де взяти засоби для реалізації того чи іншого проекту: запланували ми використати 10 тисяч на будівництво садочка, знали, що ці гроші нам виділять.  А от тепер думаєш, як виконати бюджет за всіма показниками, з чого заплатити зарплату… Раніше це все було централізовано.

За головування Галини Поліщук на території Валикомежиріцької сільської ради побудували дороги, дитячий садок, будинок культури, аптеку, облагородили кладовища. Коли у важкі 90-ті роки в багатьох селах через безгрошів’я та низьку народжуваність закривалися садочки, у Великих Межирічах зуміли уникнути цього. Незважаючи на те, що дітей ледве на одну групу назбирувалося, заклад жодного дня не припиняв працювати. 

– Коли почали закривати дільничні лікарні, Галина Володимирівна разом з людьми поставила на ноги депутатів усіх рівнів. І таки відстояла заклад, – характеризує очільницю сільради колишня працівниця Великомежиріцької дільничної лікарні Валентина Немиришина. – Про неї у селі ніхто поганого не скаже. Дуже славна жінка, завжди стоїть за людей. А скільки для села зробила! Пальців не вистачить, аби перелічити.  

Натомість Галина Володимирівна зізнається, ще чимало дірок слід залатати. Зараз, наприклад, ремонтують дитячий садочок. Перший етап реконструкції закінчили, другий загальмував перерахунок коштів. Тож коли у село приїхав голова обласної ради Михайло Кириллов з робочим візитом, жінка попросила його посприяти пришвидшенню процесу. Посадовець слова дотримав, за кілька днів гроші прийшли на рахунок. Тож до наступного року планують закінчити всі роботи.

– Ще треба збудувати очисні споруди, відремонтувати дорогу обласного значення «Федорівка-Соснівка», реконструювати будинок культури, центральний корпус місцевої школи-інтернату, який є пам’яткою архітектури, – каже голова. – Нещодавно за кошти бюджету сільської ради освітлили вулиці. Не допомагає нам ні район, ні область. Власну ж казну наповнюємо за рахунок єдиного податку від підприємців, продаємо землі несільськогосподарського призначення. За десять місяців ми перевиконали бюджет на 57 тисяч. Щоправда, існує чимало проблем, з якими нам впоратися не під силу, бо на їхнє вирішення потрібні мільйони.