Володимир Линаренко за професією психолог, пише вірші. Розповідав, що був активним учасником Революції гідності у Києві, неодноразово виступав проти самопроголошених «ДНР» та «ЛНР». Свою громадську позицію висловлював у віршах. Одного разу йому натякнули, що з такою активною діяльністю він довго не проживе. Тож коли сепаратисти почали викрадати та ліквідовувати місцевих жителів, Володимир був змушений залишити малу батьківщину. На Рівненщину ж приїхав, бо мав тут чимало друзів по Майдану. До Олесі Миколаївни та Леонтія Микитовича Логінів його спрямували у Департаменті соцзахисту Рівненської облдержадміністрації. 

Оселившись у Вересневому, східняк одразу ж взявся допомагати родині фермерів по господарству. Перший час люди натішитися не могли переселенцем.

– Добрий, щирий, відкритий, ніякої роботи не цурається, – вихваляв Володимира Леонтій Микитович. – Ми обробляємо 30 гектарів землі. Вирощуємо зернові, кукурудзу, цукрові буряки… Тримаємо п’ятнадцять корів. Володимир охоче береться і за вила із сапою, і біля худоби порається. Поснідав, й одразу дивиться, де якась робота є.

– Та він нам уже як рідний. Таке враження, що все життя прожили разом, – доповнювала Олеся Миколаївна. – Їмо ледве не з однієї тарілки. 

Сам же Володимир розповідав:

– На Донеччині значно більше свідомих та активних громадян. Вони просто залякані терористами. На проросійські мітинги виходили кілька сотень «гастролерів». Якось російські телевізійники приїхали висвітлювати події у нашому місті: відзняли потік людей на автобусній зупинці, які щойно вийшли з маршрутки, і видали їх за бажаючих жити під триколором. Показані у їхніх новинах транспаранти «За Россию!» насправді трималися під дулом автоматів. 

Солодким голосом співав, наскільки йому пощастило з людьми, що дали прихисток. Логіни ж, мовляв, не лише словом не образили, а й жодного разу не подивилися косо у його бік. Жартував, якщо ще й дружину тут собі знайде, на Донеччину вже не повернеться. 

– В Амвросіївці мене ніхто не чекає. Дітей немає, мама підтримувала Росію, тож виїхала туди до родичів, – зітхав Володимир.

Втім, незабаром біженець показав своє справжнє обличчя. Виявилося, Володимир Линаренко зловживає алкоголем. Свого часу через цю проблему його вигнали з лав партії «Свобода». 

– Усе почалося з пива. Дня не проходило, щоб Володя не перехилив пляшку, – розповідає Олеся Логін. – Спершу не надавали значення: літо, спека, от він і втамовує спрагу. Згодом перейшов на міцніші напої. Коли ж я відмовлялася давати йому гроші, кричав, що ми сепаратисти, зажерливі бандерівці. Казав, що повинні платити йому за те, що гарує на нашій фермі. І це при тому, що ми оплачували усі його потреби. 

Логіни зізнаються, під дією алкоголю східняк ставав неадекватним. Провокував господарів на конфлікт. А одного разу захмелілий біженець вибив двері в будинку Олесі Миколаївни та Леонтія Микитовича. Люди викликали міліцію. Проте вже під ранок Линаренко повернувся назад, влаштувавши черговий скандал.

– Я дала йому грошей на дорогу і пригрозила: якщо повернеться, піду у зовсім інші структури, – продовжує Олеся Логін. – Він таки поїхав. Однак ще довгий час присилав повідомлення з погрозами, обзивав нас з чоловіком нецензурними словами. Переслідування припинилися лише після того, як звернулися у «Правий сектор».