Українську недержавну нагороду – орден «Народний Герой України», виготовлений зі срібла, запроваджено у 2015 році для тих, хто допомагає українським бійцям захищати цілісність України. Відзнаку нещодавно отримала родина військових медиків Кириковичів, що із селища Зарічного на Рівненщині. 

Всі троє – Юрій, Лариса, їхній син Ярослав з позивними «Батя», «Мама» та «Ярий» – бійці добровольчого батальйону «Госпітальєри». Здійснюють волонтерське забезпечення зони АТО медичним провіантом, надають безпосередню допомогу пораненим. Юрій та Лариса мають медичну освіту. Їхній 20-річний син Ярослав, відправившись добровольцем у зону АТО, взяв участь у порятунку на передовій одинадцятьох поранених з 93-ї бригади. 

Перед тим, як стати бійцем медбату, 50-річний Юрій Кирикович неодноразово здійснював власним автомобілем волонтерські поїздки на схід України. Лариса Кирикович – теж волонтерка. Зокрема, в частину, де перебували її чоловік та син, вона привезла новорічні та різдвяні подарунки. Привезла – і залишилася разом з рідними людьми, допомагаючи їм у виконанні завдань. 

Спільно Кириковичі надали допомогу сотням поранених, багатьох врятували від смерті. Як-от непритомного бійця, котрий лежав обіч дороги із затисненою в руках гранатою. Спочатку задля безпеки, щоб снаряд не вибухнув, міцно перев’язали руку, а затим доставили «трьохсотого» в госпіталь. На щастя, життя йому вдалося врятувати, як і нейтралізувати вибухівку. При цьому з’ясувалося, що солдат готувався підірвати себе, аби не здатися в полон сепаратистам, однак у бою був контужений і знепритомнів…

Цей та багато інших випадків з власної практики Кириковичі фіксують у щоденнику. Мріють після війни написати книжку. А доки вона триває, на ратному полі з честю виконують лікарський і патріотичний обов’язок. 

Власне, на передовій вони й дізналися про надану нагороду. По неї довелося їхати в Полтаву, де відбулась урочиста церемонія. Звідтіля – на декілька днів на рідну Рівненщину. А потім – знову на передову, бо там для госпітальєрів роботи ще багато.