Цей улюблений для багатьох літературний образ циганки Ази з’явився далекого 1854 року. Він не вигаданий: Азині родичі-спадкоємці мешкали на Рівненщині у селі Городець.
Історія написання
Вперше цей образ з’явився у повісті «Хата за селом» Юзефа Ігнація Крашевського. Цей твір писався під впливом побаченого й почутого у Городці (нині Володимирецького району на Рівненщині), а довершений був у Городку, що під Луцьком.
В основі сюжету «Хати за селом» – реальна історія кохання прибулого з табором цигана до місцевої селянки-українки. Їх зрікаються і родини, і громада. Зі щасливим життям у закоханих не склалося: вона хоче домашнього затишку, він – волі табірного життя. А драматизму їхнім стосункам додає чорнява темпераментна красуня, закохана у цигана…
За радянської влади деякі твори Крашевського були забороненими. Зокрема й повість «Хата за селом». Заодно комуністи заборонили і драму, написану Старицьким на її основі, про циганку Азу. Першим заборону зламав народний артист України режисер Володимир Грипич. Перейменував п’єсу на «Циганку Азу», відредагував по-своєму, і в 1956-му на сцені Луцька п’єса почала нове життя.
Пізніше було здійснено десятки нових постановок, 1987 року з’явився однойменний фільм. Циганка Аза пішла в народ, який її щиро полюбив.
Доля нащадків
У Городці і прототипи героїв повісті, і їх нащадки. Зокрема, йдеться про Галину Нестерчук, праправнучку жінки, з котрої й було змальовано циганку Азу. До війни Галина вчителювала у селі, затим виїхала на схід України. І часто її представляли як праправнучку циганки Ази, що їй дуже подобалось. Кажуть, саме вчителька виловила з річки частину «панських» книг, які викинули у 1939 році радянські солдати. І серед них була її улюблена «Хата за селом».
– У Городці залишилися нащадки прототипів героїв ще однієї популярної у народі повісті Крашевського – «Уляна», – розповідає директор місцевої школи, краєзнавець Ганна Сернюк. – У ній змальовано теж любов молодого панича до бідної дівчини Уляни. І в житті була така історія. Старожили нашого села переповідали, що місцевий панич, закохавшись, купив хату для своєї коханої. В «реальної» Уляни народилося троє діток. Один з її нащадків після війни часто навідувався до Городця. Його люди так і називали – «панич». Тут уподобав гарну жінку, чоловік якої не повернувся з війни. Їхній син Іван ще донедавна жив у Городці, мав сина та дочку. Не збереглися колишні будівлі, однак збереглася пам’ять про тих, хто творив колись історію.
Сергій НОВАК, Рівненська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!