З нагоди Дня місцевого самоврядування, який відзначається 7 грудня, на відверту розмову погодилася одна з найбільш активних депутаток Волинської обласної ради, секретар постійної комісії з питань духовності, релігій, освіти і науки, культури, засобів масової інформації Валентина Блінова (фракція «Батьківщина»).
- Валентино Миколаївно, Ви двічі обиралися депутатом обласної ради. В останній каденції ваша фракція була в опозиції, а зараз - у владній команді. Точка сидіння змінює погляди на роботу?
- Власне, свою позицію не міняла, незалежно від того, яким прапором розмахувала влада. Депутат - це представник територіальної громади, який має бути завжди на її боці та захищати її інтереси. Чиновники у керівних кріслах змінилися, а проблеми громад залишаються старі. Вважаю, тільки тоді буде інакше, коли реформують місцеве самоврядування, щоб сільська, районна чи обласна громада стала господарем на своїй території і могла розпоряджатися коштами, які заробляє.
- На пленарних засіданнях Ви часто оголошуєте запити, у яких піднімаєте гострі проблеми волинян. Понад 30 з них підтримано депутатським корпусом. Чи вирішуються після цього питання реально?
- Так. Наприклад, депутатський запит, що стосувався виплати людям за молоко. Селян Сьомаків, що на Старовижівщині, понад рік водили за ніс. Після депутатського запиту директор Ратнівського молокозаводу відреагував, і гроші виплатили. Жителі Кримного з цього району зверталися, щоб не допустити поділу громадського пасовища на ділянки для забудови. Людей тривожило те, що якби поділили випас біля озера, то їм не було б куди виганяти худобу. А приозерну землю, швидше за все, перепродали б скоробагатькам, які давно поклали око на цей шматок. Після звернення до начальника Держземагенції Василя Василенка процес було призупинено.
Ще один приклад: обласна наукова бібліотека імені Олени Пчілки ніяк не могла отримати грантові гроші, призначені для придбання комп'ютерної та побутової техніки. З невідомих причин ці гроші, що не мають відношення до бюджету, потрапили під дію спецпостанови, якою Кабмін заборонив їх використовувати. Це ганьба, коли іноземці дають нам гроші через свої програми, а ми їх не можемо освоїти. Після депутатського запиту проблема вирішилася. Також піднімала питання виділення бібліотеці 900 тисяч гривень на завершення ремонту. На жаль, для жодної влади культура не була пріоритетною і завжди фінансувалася за залишковим принципом.
- У такий спосіб утримуються не лише заклади культури. Грошей не вистачає й освіті, особливо у сільській місцевості, про що свідчать Ваші запити.
- Найбільше болить бездумне закриття сільських шкіл. Ось до мене звернулися жителі села Лісняки Старовижівського району, де теж хочуть закрити школу. Перш ніж це зробити, треба добре зважити всі за і проти. Ось уже кілька років не працює школа у Грабовому. Там були всі умови для навчання дітей - спортивний зал, котельня, велика територія, де ще за часів Польщі встановили пам'ятник шкільництву. На ньому написано: «Подалі у світ шукать наук». Це ганьба, що в селі, яке має такі освітянські традиції, стоїть школа-пустка. Так, там є проблеми з кількістю дітей. Але перш ніж чіпляти замок на двері школи, треба зважити, як використати добротне приміщення. А це вже завдання для влади, яка має дбайливо розпоряджатися майном, що є у її власності.
Є низка й інших освітянських проблем, для яких потрібні великі кошти - будівництво нових шкіл. Приміром, у Любохинах на Старовижівщині старе, майже аварійне приміщення. Два роки тому тут почали будувати нову школу, однак через війну на сході, економічну кризу роботи заморожені, хоча у цьогорічному обласному бюджеті було закладено 1 мільйон 300 тисяч гривень. Таких об'єктів, на жаль, є чимало, зокрема у Любешівському та Камінь-Каширському районах. А так хочеться, щоб і діти поліщуків навчалися у сучасних закладах освіти, як і їхні міські ровесники! Про це мрію найбільше.
Розмовляла Наталка Слюсар,
Волинська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!