Сім років тому життя військового пенсіонера Миколи Корецького із села Замшани Ратнівського району повернуло так, що  «підсів» на книжку. Саме стільки років після інсульту не може ходити. Його світ замкнувся у чотирьох стінах, бо живе на другому поверсі багатоповерхівки, і по східцях без допомоги пройти йому не під силу. 

– Уже так звик. Зі спальні у вітальню до телевізора, на кухню поїсти… Весь інший час читаю книги, – розповідає Микола Матвійович. – Служив тут, у Замшанівській військовій частині, був старшим прапорщиком. Зараз  господарством займається  дружина та син. А я за читанням вбиваю час, хоча любив книжки завжди. 

– Що любите читати? 

– Вибираю кримінал, але читаю й інші книги, тільки не про любов. Вже всю літературу, яка мене цікавить, із замшанівської бібліотеки перечитав, перейшов на ратнівську. Але скоро, напевно, й там не буде що читати. Раніше завідувачка нашої бібліотеки Лариса Касянчук привозила книги з району для мене, а тепер дружина зо два рази на місяць їздить у Ратне – завантажить цілу сумку з десятком книг, аби на півмісяця мені вистачило. Буває, що через деякий час ті самі книжки перечитую, але все одно до кінця дочитаю, хоча вже пригадую, про що вони і чим закінчаться.

– Не рахували, скільки всього прочитали книг?

– У місяць 25-30, тож порахуйте.

– Виходить у рік мало не 350, а за сім років вашої хвороби – майже дві з половиною тисячі!

– Тепер, напевно, до Луцька і до Києва добиратися треба в бібліотеки – там, можливо, щось новеньке для мене знайшлося б. Втоми не відчуваю, бо читаю з цікавістю і бажанням. Я ще й цукровий діабет маю: якщо цукор піднімається, то читаю з окулярами, а якщо його вміст зіб’ю – то без. Групу інвалідності не оформляв. Вона мені ні грошей, ні здоров’я не дасть. 

– Крім книг, що Вам допомагає жити?

– Надія на краще, сподівання,  що все буде добре! Щодня займаюся фізкультурою, роблю масаж руки і ноги. Я кандидат у майстри спорту з ручного м’яча, волейбол любив, а колись навіть грав у футбол за Ковельський полк, корпус Львівської військової частини. Тож вірю, що буду ходити!