Страшне горе увірвалось чотири місяці тому у нашу сім’ю – безжальна смерть так рано вирвала з життя єдину найдорожчу донечку Тетянку Дідич. Це була дуже добра, хороша дитина від Бога, яку ми вдочерили. Смуток і біль огортає серце не тільки від непоправної втрати, а ще від того поховання, яке провів отець Іван Семенюк. Яке тільки треба мати тверде серце, щоб ще більше загострити наш біль? Не виконати прохання – гарно провести в останню путь дитину? Отець не супроводжував належно похорон, все робив не з Божою силою, а зі злістю і криком. Зайшов у кімнату – не перехрестився. Навіть не промовив молитву перед покійною і не дав поперед Тетянки винести вінки з кімнати. Вони стояли майже до кінця відправи. Добре, що родичі потім побачили їх і стали виносити.
Біля будинку зробив коротку відправу, яку мав би здійснити на кладовищі. Навіть у церкву донечку не занесли! На цвинтарі теж відправи і відспівування не було. Прощатися сказав тільки рідним. Але ж багато приїхало студентів, куратори з Луцького педколеджу, однокласники і вчителі зі школи, друзі, сусіди, які хотіли востаннє попрощатися з Тетянкою! Вся родина і люди були у відчаї, що отець так поховав молоду дівчину.
І це була неділя, останній її день, день весілля Тетянки – печальний коровай, біле плаття, фата, квіти. Будучи здоровою, вона все говорила: ось побачите, що в 21 рік вийду заміж, мені так зозуля накувала. Так і сталось…
Організатор похорону Ніна Павлишина потім телефонувала отцю Івану і казала, що люди обурені таким похованням. На що той відповів: вона, мовляв, не була моєю парафіянкою. Як же ж так? У церкву до отця ходили, сорокауст за її здоров’я весь час подавали. Ми дуже помилились і жалкуємо, що саме цього отця взяли для відспівування нашої Тетянки. Вочевидь, йому важливіше було провести вінчання і хрестини, які були в той день. Якщо вже так поспішав, то чому не відмовив у похованні? Потім ми звернулися до настоятеля церкви Рівноапостольної княгині Ольги УПЦ КП отця Олега, який провів належну службу у церкві і на кладовищі.
А за те поховання, яке зробив отець Іван Семенюк для нашої донечки, нехай Бог буде йому суддею.
Вічно сумуючі батьки і родина покійної Тетянки Дідич,
м. Ківерці Волинської області
P.S. У листі до редакції родина Тетяни Дідич також дякує усім небайдужим людям, які відгукнулися свого часу на відчайдушне прохання про допомогу. Молодій дівчині лікарі поставили тяжкий діагноз – гостра мієлоїдна лейкемія.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!
Читайте також
Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...