Марія Софронівна працювала десять років у банківській системі, потім – головним бухгалтером у комунальників. Років тридцять тому сусідка Галя навчила Марію розписувати великодні писанки. Узор вигадувала, майстровиті руки допомагали. Лінії, фігурки, хвильки самі складалися. Має свій секрет: яйця не видуває, а розмальовує сирі, які до свята зберігає у холодильнику. Перед самою Пасхою варить дуже круто. 

– Одна поперед одною із сусідкою змагалися, – сміється Марія Софронівна. – Над писанками треба довго сидіти, а то ж село – робота, діти, хазяйство, якась городина. Але завше менше сотні не розмальовувала – всім роздати треба.  

Напередодні Великодня діти дзвонять і наказують: «Про писанки для нас не забула?» Старший син оселився у сусідній Прип’яті, звідки його дружина, менший одружився у Петербурзі в Росії, старша донька живе у Чернівцях, молодша – поряд, у Шацьку. «Та вона постійно на заробітки їздить, то коло мене часто буває внук», – каже жінка. Усім дітям, внукам передавала писанки.

А двадцять років тому, коли після Великодня гуляли весілля старшого сина, Марія Софронівна надумала вразити гостей. 

– Хотілося, щоб якась екзотика була, – сміється. 

Крім звичних страв і, звісно, короваїв, вирішила для кожного весілянина розмалювати писанки. А оскільки гостей запросили зо дві сотні, то стільки ж було й писанок. Десь два тижні вечорами, після роботи, сиділа над цією кропіткою працею. 

– Поклала їх у тарілки на весільні столи, гарно було, – згадує Марія Софронівна. – Люди, звичайно, дивувалися. Хто із собою забирав, та більше побили, поїли. Стараюся з кожної «колекції» зо два лишити. Зараз покажу…

Жінка виносить мені кілька писанок, а я перепитую, чи справді це з того весілля і чи можуть варені яйця зберігатися стільки часу.

– Можуть, бо тримаю їх у холоді. А чи то з весілля, вже й не пам’ятаю… – засумнівалася жінка.

Іншим дітям такого дива не готувала, бо не після Пасхи весілля гуляли. Щоправда, меншому синові, який одружувався у Петербурзі, з Шацька везли поліські м’ясні смаколики, чим здивували нову родину в Росії. Для дочок, звісно, вбирала короваї, які пекли їхні хрещені. Оздобила, як це робили колись – з паперовими квітами та з палками, обкрученими запеченим тістом. До речі, за свій вік Марія Софронівна спекла не менше тридцяти короваїв. 

Тепер порається біля хати,  вишиває: серветки, скатертини, подушки, сорочки, весільні рушники.