Нещодавно Сильвестр Недбайло, найстаріший житель Луцька, відзначив 106-й день народження. 

Народився він 1910 року в селі Луковичі Іваничівського району. Семеро дітей справно поралися на присадибній ділянці та в лісі, де батьки мали кілька десятин, допомагали доглядати домашню живність і пасіку. Сильвестр ще не думав женитися, та звернув увагу на сусідську Євдокію. Її батько після Першої світової війни прийшов додому скалічений, тож дитина мусила робити всю чоловічу роботу. Хлопець, майже вдвічі старший за неї, спершу взявся допомагати, а далі – закохався. Дусі ще не виповнилося 16, коли повінчалися.

Молода сім’я потроху обживалася, та при організації колгоспів з господарства забрали і землю, і молотарку, і худобу. В колгоспі Сильвестр працював механізатором, Євдокія була ланковою. У 1944 році в них з’явився первісток Федот, але чоловіка мобілізували на фронт. Повернувся з війни інвалідом. У квітні 1945-го, коли радянські війська підходили до Берліна, снайперська куля влучила Сильвестру Недбайлу в голову і вийшла за вухом. У госпіталі солдата прооперували, затим були поневіряння по шпиталях і, нарешті, повернення додому аж у вересні. 

Жагу до господарювання Сильвестр Сергійович не втратив. Узявся будувати нову хату, ремонтувати техніку, для селян був і перукарем, і чоботарем, і клепальником кіс. На дозвіллі самотужки вчився грати на духових інструментах, освоїв гармошку. А що мав музикальний слух і веселу вдачу, то часто музику-самоучку запрошували на весілля й інші святкування. 

З дружиною прожили душа в душу 66 років. Коли Дуся відійшла у кращий світ, Сильвестр Сергійович сильно переживав, аж стався інсульт. Донька Ганна заледве вмовила батька переїхати до неї в Луцьк.

– До 92 років тато трудився сторожем у школі, на роботу їздив велосипедом, тримав кіз, – розповідає Ганна Сильвестрівна. 

Довгожитель любить дивитися програми про тварин, новини, спортивні трансляції. Слух став гірший, то одягає навушники. Стежить за подіями в Україні й зауважує: ніколи не думав, що доведеться воювати з росіянами. «Ми з ними разом сиділи в окопах, проганяли фашистів. Тепер воюємо між собою. А німці нам допомагають», – каже. Взимку Сильвестр Сергійович переважно не виходить з квартири на третьому поверсі. А влітку просить допомогти спуститися на вулицю, сидить у дворі й годує голубів.

У родині Недбайлів багато довгожителів: дідусь і бабуся Сильвестра Сергійовича дожили до століття, батьки – до 98 років. Секрет довголіття дідуся в тому, що добрий і працьовитий, ніколи не впивався й у всьому знає міру.