Торік я був одним з небагатьох оптимістів, які з вудочками скніли на березі Стиру в Луцьку в надії на диво. Десяток верховодок, підсліпувата щука, заблукалий головень – такий трофей навряд чи можна назвати рибальським щастям. Більшість ентузіастів швидко капітулювала. Коли ж на міському пляжі русло річки почали переходити вбрід, а діти купались у ночвах, навіть гуру-рибалка, який 30 років відсидів на одному місці в кущах, змотав вудочки. Ось так рано і ганебно завершив сезон. А було ж… бодай не згадувати… Що ж сталося з майже 500-кілометровим Стиром, яким колись перевозили людей і вантажі, ще декілька років тому ходив, як казали, «тюлькін» флот? І що чекає окрасу Луцька, якщо з боку Рованців на лузі, на самому березі виростають особняки? Все менше нам дістається води із запасів Хрінниківського водосховища. З десяток років тому міська влада під тим соусом, що створить диво-сад біля Стиру, дала дозвіл бізнесмену на вирізку струнких беріз, кленів, дубів, тополь – від мосту, що веде на Рованці, й до міського пляжу. Ця афера призвела до утворення нової пущі. Хитрість ділків полягала в тому, що столітні трухляві верби та клени безпосередньо на березі річки залишили наче заповідний фонд. І тепер утворився бурелом не згірш, як у тайзі. Він активно освоюється «відпочиваючими». Про це свідчать різнокаліберні пляшки, згарища, голки від шприців, центнери сміття. Після нас хоч потоп. Дерева валяться і гниють у річковій воді роками, заледве не перекривши русло. Про здоров’я річки давно ніхто не дбає. Бобри, які тут розкошували, чи то емігрували, чи їх з’їли браконьєри. Зате чомусь з’явились видри, які поїдають рибу кілограмами. Пригадується те, що Стир бере початок з височини біля села Видри Бродівського району на Львівщині. Невже переселилися?.. Торік на світанку гарненька видра зустрічала мене – огидно кричала на другому березі. Тепер я розумію, чому деяких жінок саме так і обзивають… У мені вона вбачала конкурента. Елегантна тварина запливала до вудочок то зліва, то справа. Мабуть, добре знала, що занесена в Червону книгу – і я не посмію жбурнути в неї камінь. Зрештою, ми мирно розійшлись, по-моєму, обоє ні з чим. Попливла на багатші села, а я на пиво подався із сирком. Колись великі гумористи Тарапунька і Штепсель розігрували сценку, в якій учень на екзамені пояснював, що риба – це така тварина з крилами. Так і буде, як тільки Стир перетвориться в Сапалаївку. Чекати недовго.
Олекса ЛУКАЧ,
м. Луцьк
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!