Сьогодні все частіше отримуємо від наших читачок листи, в яких ті скаржаться на свою долю. Що чоловіки їм мало приділяють уваги, а про існування дітей забувають узагалі. Мовляв, заробляння грошей у них стає на перше місце. І від того їхні половинки страждають. Про роль батька в родині – розмова зі священиком Андрієм Хромяком, викладачем Волинської православної богословської академії.

– Те, що батько є головою роду, яскраво прослідковуємо у біблійні часи, – каже отець Андрій. – Він – патріарх, родоначальник – приносив молитовну жертву перед Господом за всіх людей своєї общини. Йому також відводилася роль судді. Батько не просто піклувався про сім’ю, а й був її духовною опорою. Однак з часом роль батька почала трансформуватись. Особливо з 60-х років минулого століття, коли у нас починається епоха рівності між чоловіками та жінками. Дами з домогосподарок перетворюються на політичних діячок, стають архітекторами, освоюють важкі професії, які до того вважалися суто чоловічими. Таким чином феміністичний рух частково нівелював роль батька в родині, а на чолі сім’ї все частіше стає жінка.

– Виходить, у тому, що чоловік, повернувшись із роботи, лише лежить на дивані й клацає пультом, винна сама дружина? То має йому таки прислуговувати? – запитую.

– Зовсім ні, жінка – це не прислуга. Але давайте глянемо на шлюб з іншого ракурсу. У православному розумінні в шлюб вступають два самозакохані егоїсти, бо кожен хоче, аби служили тільки йому – і чоловік, і жінка. Обираючи майбутню половинку, наче виходять із сачком на лови, шукаючи жертву. Але коли пристрасть минає, така людина розуміє, що є нещасливою, бо їй не у всьому годять, та й сама не завжди готова жертвувати в ім’я іншої. А в сім’ї повинна бути любов жертовна, коли є мета зробити щасливим партнера. Тоді й діти братимуть гарний приклад з батьків для наслідування, – наголошує священик.

Відразу згадалося цікаве дослідження, проведене психологами. Якось в одному з дитячих садочків вирішили залучити дітей до гри «Дочки-матері», роздавши кожному роль. Дівчатка одна поперед одної бігли, щоб стати «мамою» чи «бабусею». А коли дійшла черга до хлопчиків, ті відразу почали відмовлятися бути батьком. Врешті котрогось таки вмовили. Маленький «тато»… ліг на диванчик, узяв уявний пульт і, перемикаючи канали, покрикував на «маму», щоб швидше несла вечерю. Коли пізніше в дітей розпитали, якими є їхні батьки, то дівчатка довго розповідали про те, скільки у їхніх мам обов’язків, а відповіді хлопчиків зводилися лише до того, що тато заробляє гроші і… карає їх.

– На жаль, сьогодні справді є дуже мало комунікації між батьком та родиною, – каже о. Андрій. – Можна навіть сказати, що часто батько в сім’ї буває присутній лише тілом, але відсутній духом. Щоб чоловік не сприймав турботу про сім’ю як пекло, каторгу, тут важливу роль відіграє ставлення дружини. Треба проявляти терпіння. Дуже добре, якщо чоловік присутній під час народження дітей, тоді він бере  більше участі у вихованні сина чи дочки й по-іншому ставиться до їхньої матері, цінує її. Якщо ж стається інакше й чоловіки припиняють боротися зі своїми бісами, то не кожна сучасна жінка зважується тягти на собі всі проблеми. Вона робить інакший вибір – залишає чоловіка. Православна сім’я є маленькою церквою. Щоб зберегти повноцінний шлюб, слід обом батькам долучатися до щоденних молитов – за себе, один одного, дітей, наголошує священик. Християнське виховання нащадків має продовжуватись у церкві великій. І тут ідеться не лише про молитву, а й про сповідь та причастя, які допоможуть зрозуміти свою гріховність. Покровителями шлюбу є святі Петро та Февронія, тож частіше підносьте молитви до цього святого подружжя.

Розмовляла Наталія КРАВЧУК   

Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!