Грузина Володимира Скидана добре знають і шанують у селі Четвертня Маневицького району. Має золоті руки, не один дім звів за шість років, відколи тут живе. А опинився він у поліській глибинці заради місцевої жінки Наташі, яка запала у саму душу. І тому покинув європейську Грецію, де залишилося четверо його дітей, та оселився у віддаленому селі на Волині.
Цілий рік розривався між Афінами та Четвертнею
Володимиру майже 60, Наташі – 38. У кожного з них своя непроста драматична доля.
Володимир із сім’єю жив і працював у столиці Грузії Тбілісі. За рік до воєнних дій дружина з двома синами, за національністю грекиня, поїхала на свою історичну батьківщину. Так там і лишилася. Коли у 1994-му в Грузії почали стріляти, Тбілісі покинув і Володимир. Міг податися в Україну, де живе сестра, але з транспортним сполученням було складно, єдиний шлях пролягав морем, тому поїхав у Туреччину. А вже звідти – у Грецію.
– Жили близько до Афін, спочатку займався чим прийдеться, потім будівництвом, – згадує небагатослівний Володимир.
Розмовляє російською, до речі, знає ще й грузинську, грецьку, розуміє українську, турецьку.
– Під кінець то вже мали свій будинок. Жінка має громадянство, я – ні. Там лишилося четверо дітей, маленький онук. Але не думайте, що там було все добре. Коли виріс за одними законами, до чужих не звикнеш. Прожив у Греції 15 років. Аж поки не приїхав на весілля до хрещеника на Полісся у Четвертню. Сюди ще у 70-х роках вийшла заміж його рідна сестра, тут доживала віку мама. Саме на весіллі й зустрів місцеву жінку Наташу. Очевидно, одне одному так сподобалися, що цілий рік Володимир розривався між Афінами та Четвертнею. А згодом оселився тут. Назавжди, бо вже є громадянином України.
Перший чоловік подався в Італію
У Наташі своя історія. З першим чоловіком не зазнала радості й сімейного щастя. «Ой, усяко було – і сварилися, і билися…» – зітхає жінка. Життя не було, аж поки він не поїхав на заробітки в Італію.
– Коли здибалися з Вовою, хто знав, що так закрутиться, – сміється Наташа. – Але сподобались один одному. Хотіли мені зробити візу в Грецію, щоб там за рік-два підзаробити грошей. Але через неправильно оформлені документи мені зробили депортацію. І Вова махнув рукою: «Нащо нам Греція? Давай купимо хату в Четвертні». Бо мій чоловік дзвонив з Італії і сварився, щоб ми не жили у його хаті. Він там теж одружився, взяв жінку з Луцька.
Вже шість років Наташа і Володимир мешкають у старій хатині, яку купили у Четвертні. Біля них і Наташин 20-річний син. Знадвору і не скажеш, що тут оселився грек, а коли заходиш усередину, то охаєш від здивування. Тут тобі і Європа – сучасний ремонт і меблі, модні світильники, барна стійка. Все – змайстроване руками Володимира. «Якби я знала, що у нього золоті руки, то будували б з нуля», – жалкує Наташа. Чоловік не встигає докінчити хату, весь час працює на будівництві у людей – так заробляє на життя. Сільської праці теж не цурається, тримають господарство, город.
– Кругом мене Європа: перший чоловік в Італії, другий – приїхав з Греції, а я працюю на німецькому заводі, – жартує Наташа.
До батькового рішення покинути Грецію діти Володимира поставилися позитивно, поважають його нову дружину, підтримують зв’язок. Сини не раз уже приїздили у Четвертню до нього. Правда, Полісся вони бачили змалку, бо, коли ще жили в Грузії, щоліта гостювали тут у тітки. Тепер це дорослі чоловіки, а коли ще були парубками, знали усіх четвертнянських дівчат. До речі, наречена старшого сина – з Білої Церкви. Колишня дружина Володимира тепер теж телефонує, спілкується з його новою сім’єю, хоча розлучення було не безболісним.
– Ми живемо добре, – посміхається Наташа. – Я з ним, як у раю…
Олена ПАВЛЮК, Волинська область
Фото Наталки СЛЮСАР
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!