Аргентинець шукає свою рідню на Волині
Волинь

Аргентинець шукає свою рідню на Волині

19 жовтня, 18:03
2054
3
0
Сподобалось?
0

Останнім часом тільки й новин: то аргентинці рідню розшукали, то бразильці навідалися. А оце нещодавно в редакцію зателефонували з Торчина біля Луцька. Мовляв, у них в готелі зупинилися гості з Буенос-Айреса: «Вони корені свої розшукують. Напишіть про них, а раптом хтось з рідні прочитає, впізнає і відгукнеться?»

Гості з Буенос-Айреса – це сімейна пара Уго та Норма. Свою рідню приїхав шукати чоловік. Його повне ім’я говорить саме за себе – Уго Андрійович Приступа. Він, нехай і з акцентом, але доволі непогано говорить українською. Насправді це таки рідкість для другого чи третього покоління тих, хто колись емігрував з України. Уго навчився лише розмовної української мови від своєї бабусі Явдохи. Як пояснив: «Я мав великий інтерес. Бабуня рідною мовою говорила до кінця життя, тому слухав і запам’ятовував. Але букви не знаю». А от вдома його батьки і між собою, і з дітьми говорили лише іспанською.

– Моя мамуня Люба (Сагарчук або Захарчук, чоловік не впевнений, як правильно звучить її дівоче прізвище – авт.) народилася тут, біля Торчина, село Садів, – розповідає Уго. – Їй було чотири роки, а татуньові Андрію – 10, коли вони опинилися в Аргентині. Це було десь у 1932–1933 роках. Мама мала 12 братів-сестер, тато ж був одинаком. Вони виросли, познайомилися і одружилися. Так з’явилися на світ ми з братом.

Пан Уго показує свідоцтво про народження своєї мами, написане польською мовою, і називає всі відомі йому родинні імена та прізвища. Бабуню було звати Явдоха Ярощук, матір тата – Палажка. Дід по татові – Павло Приступа. Каже, що одна з його тіток (сестра матері) навідувалася в Україну аж три рази. Але чомусь він у свій час так і не розпитав ні до кого вона їздила, ні куди, про що зараз дуже жалкує.

– Чи згадували у вашій родині Україну? – цікавлюся.

– Так, – ствердно відповідає Уго. – Мамуня дуже багато і постійно вишивала (то її бабуня навчила). А ще у нас кухня була українська: ми їли борщ, бецики (деруни – авт.). Татуньо постійно згадував дитинство, природу, хату і дуже хотів приїхати в Україну хоча б разочок. Але так і не зібрався:  мама роботи не мала, ми з братом вчилися, тож татових заробітків на фабриці з виробництва скла вистачало лише на найнеобхідніше. І коли вже пішов на пенсію, став постійно повторювати:  якщо він сам не зміг, то я мушу обов’язково навідати рідні місця. Казав, що тут залишилися його двоюрідні брати і сестри.

Уго, до речі, планував цю поїздку довгих 20 років. Усе впиралося у фінанси. Аргентинці, мовляв, теж не розкошують. Чоловік зізнався, що колись мусив кидати університет після третього курсу (вчився, до слова, на фармацевта) і йти на роботу, бо грошей катастрофічно не вистачало. Лише зараз, коли йому вже 60, діти виросли і подарували трьох онуків, зумів зібрати гроші на цю тижневу подорож. І хоч пошуки когось з близької рідні поки не увінчалися успіхом, навіть пройтися по тих вулицях, де колись бігали малими його батьки, – вже данина їхній пам’яті і здійснення мрій! А ще Уго з Нормою просто у захваті від гостинності та відкритості українців. Кажуть, що ніде в Аргентині не приймають так задушевно гостей, як тут.

– Чи приїдете ще до нас?

– О, сі, я б дуже хотів, але є маленький проблем, – Уго із сумом показує характерний жест пальцями руки, який пояснює відсутність грошей. – Я працюю в охоронній структурі, маю вже 34 роки стажу і отримую 400 доларів за свою роботу. Це дуже маленько. Через п’ять років піду на пенсію, яка буде ще менша: 300–350 доларів на місяць. Але я буду старатися, сі! Тут дуже класно!

Мирослава КОСЬМІНА




Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Коментарі

  • Тамара
    Тамара

    Бажаю успіхів! Я теж 20 років шукала мамину доюрідну сестру в Аргентині.Дякуючи допомозі друзів,мої пошуки увіньчались успіхом!Три роки тому тітонька прилетіла до України,а рік тому,вдруге зустрілись!!!Всі щасливі!!!

    20 жовтня, 10:40
    Відповісти
  • Оля
    Оля

    У мене бабуся колись розповідала, що у нас є родичі в Аргентині, а сама вона з с. Садів :) Не впевнена що ця сім'я саме вони....але спробую вияснити у неї по-максимуму, може вона зможе допомогти.

    21 жовтня, 09:06
    Відповісти
    • Василь Панас
      Василь Панас

      Мій прадід Захарчук Іван Прокопович з с.Садів. Мав четверо братів: Никон,Єлисєй, Стах, Андрій. Та три сестри: Варка, Людя, Оксеня.Наскільки мені відомо, всі Захарчуки в Садові родичі. Моя баба Ольга(Олімпка) Панас (Захарчук) 1929р.н. Я думаю що ми з Уго родичі, а саме мій прадід Іван та його дід по мамі чи рідні чи двоюрідні брати. Передзвоніть мені якщо Вам це цікаво 0961040639.

      25 жовтня, 22:45
      Відповісти

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися