Галина матвіюк з села Миляновичі Турійського району має п’ятеро дітей, двоє з яких уже повнолітні. У 2011 році жінка купила приватизований будинок з неприватизованою земельною ділянкою біля нього. На той час приватизувати її не дозволили, зі сплати податків вона має пільги, тому вирішила просто нею користуватися. А 11 червня цього року приїхали спеціалісти з державного земельного кадастру і позабивали кілки.
- В Луківській селищній раді мені пояснили, що усі земельні ділянки, право власності на які не оформлене у встановленому законом порядку, перебувають у державній чи комунальній власності. На запитання, чому мене не спитали, чи буду приватизовувати, адже той, хто користується, має на це першочергове право, відповіли: «Ми не зобов’язані це робити. Сама винувата. Треба було раніше думати». Ще пояснили, що я можу приватизувати 0,25 га під хатою і подати клопотання на ті 0,50 городу, які залишилися. Я, звісно, так і зробила. Клопотання задовольнили. І все було б добре, якби не одне «але». З цих 75 соток придатної землі до 15 соток. Все інше – болото, хащі, пісок, залишки від двох розвалених будинків, ями, горби і, головне, – сінокіс, яким 40 років користується сусідка, якій він належав. Мені дуже неприємно, що в людей забирають городи, котрими вони користуються багато років, тим більше, коли та земля біля хат. У селі це дуже важливо. Саме тому я взяла ту непотрібну ділянку, яка лишилася. Але так не повинно бути. Влада має дбати про людей.
Може, мені хтось пояснить, як ось так легко у багатодітної сім’ї можна було забрати єдиний город?, - говорить у відчаї жінка
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!