Торік буковинка Леонора Намені народила двадцять першу дитину й потрапила до Книги рекордів України як найбагатодітніша мати нашої держави. Та чи справді 43-річна мешканка села Остриця Герцаївського району Чернівецької області є рекордсменкою? Любешівець Петро Кравчук, автор «Книги рекордів Волині», виданої 2005 року, розповідаючи в ній про незвичайних волинян, згадує поліщучку Феодосію Симонович, котра з 1931 по 1954 рік народила аж 22 дітей! Правда, у Любешівському районному рагсі підтверджують лише 19 народжень цією жінкою. Проте автор зауважує, що троє дітей вона народила мертвими, тож їх і не було зареєстровано.
Хутір найбагатодітнішої жінки успадкувала донька
Утім, хто народив більше: буковинка чи поліщучка - залишу для з'ясування дослідникам. Завітаймо ліпше на хутір Дуби біля Мукошина, на якому Феодосія Симонович установила свій незвичайний рекорд. Адже там і досі живуть її нащадки.
Заснував хутір десь на початку двадцятого століття Павло Симонович, майбутній свекор рекордсменки. Він тоді повернувся з Америки, де був на заробітках, купив поблизу Мукошина, біля діброви, одинадцять гектарів землі, побудував хатину, одружився, пішли діти. А коли його синові Саві прийшла пора женитися, насватав сімнадцятирічну Феодосію, також хуторянку, з-під Гірок. Вона була найстаршою донькою Насті й Марка Кравчуків.
Сава з Феодосією прожили в парі майже п'ять десятків років. Нікуди з батьківського хутора не виїжджаючи. На ньому й померли. Спочатку, 1977 року, Сава, а Феодосія - через одинадцять років. З їхніх двох десятків вижити і досягнути повноліття пощастило сімом: одному синові й шістьом донькам. Нині ж із цієї сімки зосталося лише троє.
Попри багатодітність, Феодосія із Савою на старості мешкали на хуторі самі. Лише незадовго до смерті господаря вмовили переїхати з Мукошина на Дуби у сім'ю найстаршої доньки Євгенії. Після смерті Феодосії вона й успадкувала хутір. Що цікаво, і в неї, і в її сина Олександра, що нині хазяює на Дубах, - семеро дітей. Така собі символічна сімка передається із покоління в покоління цього роду.
Інвалід дитинства від пенсії відмовився
Теперішній господар хутора, п'ятдесятирічний Олександр Качула, добре пам'ятає свою бабу. Правда, називає її Федорою. Пригадує, як переселялися із села сюди. У третьому класі навчався тоді. Не хотілося на хутір, бо до школи ходити далеко. Та нічого, звик. Тепер його діти бігають звідси до місцевої дев'ятирічки. І він її закінчив. Потому в Любешівському ПТУ на тракториста вивчився, в ПМК працював, по сезонах їздив.
Олександр - інвалід, народився з ґулею на переніссі, яка потворить чоловікові обличчя. Нею «нагородив» його ще в утробі колгоспний бригадир. Той недолюдок, будучи п'яним, за щось причепився до вагітної Євгенії й ударив її кулаком у ніс. Після того вона і народила спотвореного хлопчика.
Утім, на пенсію Олександр оформився недавно. Раніше не добивався, бо не відчував себе ущербним, а мовчки заробляв собі трудовий стаж. Землі довкола хутора чимало. Але вона давно вже не дідівська - колективізована, а позаяк ні Олександр, ні його дружина у колгоспі не працювали, то земельного паю не отримали. Змушені орендувати поле, щоб садити картоплю та вирощувати корми для худоби. На саму Олександрову пенсію та допомогу на дітей, яку виплачують дружині, утримувати сім'ю з дев'яти душ сутужно.
Клопотатися про повернення дідизни спадкоємець Дубів не збирається: марна справа - дідові документи на її власність давно пропали. Хвилює інше - підведення до хутора природного газу. Мукошинці потрохи газифікуються, от і в Качул з'явився шанс мати на хуторі блакитне паливо.
Микола ШМИГІН,
Волинська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!