2004 року на Закарпатті у центрі міста Перечин увіковічили професію листоноші – встановили пам’ятник Федору Фекеті. Ця постать обросла легендами, а в його рідному селі Тур’я-Ремета місцеві мешканці й досі з повагою згадують свого листоношу Федора Фекету, який помер майже двісті літ тому.
Федір Фекета народився у селі Тур’я-Ремета 1789 року. Селяни шанували свого листоношу і називали його «послом», адже він щодня довгих тридцять літ пішки долав до шістдесяти кілометрів! Ходив по листи і пресу в Ужгород. Скорочував собі шлях лісовими стежками, на яких зустрічав вовків та рись, відганяючи їх палицею.
Існує легенда, що коли Федір провалився під лід, ще встиг викинути на землю свою поштарську сумку, а сам утопився.
– Ні, у Тур’я-Реметі споконвіку розповідають інше, – каже Антоніна Мегела, директор місцевої школи. – Селяни здавна переповідають, що Федір напився прохолодної води з гірського джерельця, а це був осінній день, застудився і згорів від запалення легенів, що тоді було невиліковною хворобою. Інші кажуть, що замочив ноги у холодну пору і від того помер.
Дата смерті Федора Фекети зафіксована у церковній книзі – 1838 рік. Тоді ж вдячні нащадки відлили на місцевому ливарному заводі барельєф із його образом та зі словами: «В пам’ять приязности, тверезности, чесности, послужности посла». Барельєф зберігся до нашого часу на стіні місцевої православної церкви, на території якої і похований поштар. Цей знак, як вважають закарпатські краєзнавці, був і на печатці села, датованій 1846 роком.
2004 року відбулось урочисте відкриття пам’ятника листоноші Федору Фекеті у закарпатському райцентрі Перечин, що за декілька кілометрів від його рідного села Тур’я-Ремета. Фігуру поштаря відлито з бронзи, вона має два метри висоти та важить до 300 кілограмів.
– Але пам’ятник зроблено недостовірно, – каже Антоніна Мегела. – Адже наші селяни здавна переказують, що Федір мав одну руку. Річ у тім, що він був з бідної родини і хотів спорудити хату, але дерева для будови не мав, тому крав його у пана – за це йому відрубали руку. Федір не міг нічого фізично робити і став носити пошту. На церковному барельєфі, який відлито відразу після його смерті, кептар прикриває цю ваду.
Пам’ятник відкрито трохи більше десяти років тому, а вандали вже не раз його нівечили. Очевидно, тому, що зроблений з бронзи, яку можна здати на брухт. Кілька років тому викрали палицю, проте завдяки активістам, які власним коштом реставрували монумент, встановили нову, котру відлили львівські ковалі. До речі, дослідники стверджують, що це єдиний пам’ятник поштареві не тільки в Україні, а й у світі, принаймні такої інформації в Інтернеті не знайти.
Олена ПАВЛЮК, Закарпатська область
Фото автора
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!