Під час Другої світової війни 30-річна Ірена Сендлер, яка працювала медсестрою, мала доступ у Варшавське єврейське гетто. Крім того, вона була членом підпільної польської організації. Тоді якраз бушував тиф, і німці, боячись зарази, дозволяли робити полоненим щеплення. Кожного дня жінка забирала із гетто по кілька дітей, щоб врятувати їх. Немовлятам давала снодійне і ховала у коробках на машині, яка привозила в табір дезінфікуючі засоби. Деяких дітей виводила через підвали будинків, які прилягали до гетто. Когось виносила в мішках зі сміттям, кошиках, ящиках з-під інструментів, старших діток ховали під брезентом у кузовах машин. Крім того, біля водія сидів спеціально навчений собака, який починав голосно гавкати під час виїзду з гетто. Далі ця відважна жінка передавала дітей у надійні родини або монастирі, попередньо записавши дані усіх врятованих. Клаптики паперу вона ховала в пляшки і закопувала їх у садку подруги – після війни збиралася шукати родичів дітлахів.
20 жовтня 1943 року Ірену Сендлер заарештували за анонімним доносом. Після страшних тортур (решту життя вона ходила лише з милицями) її повели на страту. Але друзі врятували її, підкупивши охоронців, хоча у всіх документах Ірена значиться як розстріляна.
Після війни Сендлер відкопала свою схованку і всі дані про 2500 дітей передала у центральний комітет євреїв у Польщі. За допомогою цього списку працівники почали шукати родичів врятованих малюків і відправляти їх у Палестину та Ізраїль. Згодом про Ірену Сендлер був знятий фільм, написані пісні, портрет жінки є на срібних монетах польських Праведників народів світу. У 2006 році, за два роки до смерті, коли Ірені було 96, її висунули на Нобелівську премію миру, проте комітет заслуги жінки чомусь не оцінив. Премію того року отримав американець за презентацію слайдів про глобальне потепління…
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!