Для радянських людей вона була великомученицею
Напевне, немає таких, хто жив в СРСР у 70-х роках минулого століття й не знав чорношкіру американку Анджелу Девіс. Бо збори під лозунгом: «Свободу Анджелі Девіс!» проходили тоді в усіх трудових колективах, студентських аудиторіях і навіть у школах. Хто ж вона насправді і як їй вдалося увійти в історію?
За ґрати привела... любов
Ще в юні літа донька вчителів з Бірмінгема Анджела Девіс захопилася марксистськими ідеями, а згодом стала членом комуністичної партії. Хоча за ґрати її привели не переконання, а... кохання. Дівчина закохалася в лідера «Чорних пантер» (ліворадикальна організація, що боролася проти расизму) Джорджа Джексона, який за вбивство поліцейського сидів у тюрмі. Анджела взялася його захищати. Пізніше брат Джексона задумав визволити брата з двома напарниками і в залі суду взяв у заручники обвинувача, декілька суддів та присяжних. Під час визволення заручників він був убитий разом із напарником, загинув також один із суддів. Слідством було встановлено, що зброю, з якою напали на суд зловмисники, допомогла придбати Девіс. Їй нібито належав і дробовик. А, за законами Каліфорнії, власник зброї є співучасником злочину. Дівчині висунули звинувачення, але вона кинулася в біги. Два місяці переховувалася від поліції, перш ніж її арештували в Нью-Йорку.
Далі було вісімнадцять місяців слідства. І цього виявилося достатньо, щоб стати пропагандистською іконою для всього світу, особливо в країнах соцтабору. Та найбільше підхопив цю тему Радянський Союз. Для радянської пропаганди ім’я Анджели Девіс стало фішкою. І це в той час, коли в самому СРСР у тюрмах і таборах гибіли десятки тисяч невільників совісті, політв’язнів, коли набирала обертів каральна радянська машина проти українських дисидентів. Та про них мовчали, їх ніби не існувало. Зате долею темношкірої американки переймався весь Союз. Діти з різних куточків писали листи в далеку Америку на підтримку Анджели. На політінформаціях щопонеділка з газет ми готували виступи, розповідаючи про події у світі, і про Анджелу Девіс теж. І ніхто поняття не мав, за що насправді американська влада запроторила бідну дівчину за ґрати. Для нас, радянських людей, вона була просто великомученицею.
Жити в СРСР відмовилася
Слідство її провину не змогло довести, і всі судді одноголосно (до речі, всі були білошкірими) проголосували за її звільнення. Ось вона демократія, про яку в країні Рад і мріяти не доводилося! Але країна, де за вигаданими справами кидали у тюрми безневинних людей, де за українського віршика можна було отримати тюремний термін, найбільше кричала про порушення прав людини і волала: «Свободу Анджелі Девіс!»
Після звільнення почався зоряний час американської комуністки. Їй присудили Ленінську премію миру, вона була почесною гостею в кремлі, обнімалася з Генсеком Леонідом Брежнєвим, який не міг відвести очі від її грудей, бо правозахисниця не любила носити бюстгальтер. Її зустрічали в країнах на рівні президентів. Вона навіть двічі балотувалася у віцепрезиденти США (у 1980-му і 1984 роках). Її іменем називали колекції мод, присвячували пісні світові зірки. Її портрети з розкішною шевелюрою красувалися на футболках, сумках та інших речах. До речі, Девіс пропонували переїхати в Радянський Союз, але вона відмовилася. Згодом розчарувалася і в комуністичній ідеї. Нещодавно іконі пропаганди виповнилося 80 років. Вона проживає у США і веде активне громадське життя, займається політичною, правозахисною та викладацькою діяльністю. Про особисте життя Девіс відомо небагато. У 1997 році вона зізналася в своїй нетрадиційній сексуальній орієнтації. Хоча у вісімдесятих кілька років була заміжньою за чоловіком і нібито від цього шлюбу є донька. Партнеркою Девіс на момент зізнання була на 22 роки молодша викладачка і феміністка Джина Кет.
Олеся ВЕРЕСКОВЕЦЬ
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!