Новина про те, що в Україні можуть запровадити продуктові картки, неабияк зачепила людей старшого покоління. Бо вони ще добре пам’ятають важкі повоєнні роки і хліб по картках. Хоча сьогодні мова не йде про нестачу продовольства. Навпаки, може статися так, що після прогнозованого подорожчання продуктів харчування полиці крамниць ломитимуться від різних наїдків, але далеко не всі зможуть їх купити.
Чого тільки не довелося пережити нам на своєму віку. І кукурудзяний хліб від Хрущова, і дефіцит основних продуктів харчування у 60-х, коли раз у місяць по кілограму цукру, манки і рису могли купити жінки, у яких були дітки до року. І шкарпетки, дитячі колготки, мило, борошно, вермішель по талонах наприкінці 80-х, коли перед розвалом СРСР на прилавках магазинів стояли лише трилітрові банки консервованих кабачків. Досі зберігаю невикористану талонну книжку на товари повсякденного вжитку, бо не було тоді чим отоварити її. Молоде покоління навіть не уявляє, як це купувати чобітки по талону, що розігрують, як приз, на роботі. Або отримати продуктовий пайок перед Новим роком, у якому пляшка шампанського, коробка цукерок, по баночці майонезу, горошку, кави розчинної і синя курка. Схоже, нині настає інша епоха.
Космічні ціни на газ, який чомусь не закупили, коли він був дешевшим, потягнули за собою подорожчання всього. І до цього мільйони українських пенсіонерів не дуже розкошували на свої злиденні пенсії. Ходили у магазини, як в музей, де на все можна подивитися, а купити – зась. Люди ледве зводять кінці з кінцями, а тепер ще й життєво необхідні продукти можуть стати для них недосяжними. Щоб не допустити цього, як запевняють українські урядовці, й пропрацьовують варіант запровадження продуктових карток для найбідніших верств населення. Так роблять ще з 60-х років минулого століття у США. Там продуктові чеки отримують безробітні, безхатьки, особи з інвалідністю з низьким доходом, легально працюючі громадяни з доходом до 130% від прожиткового мінімуму. Нині понад 42 мільйони американців користуються такими картками, тобто фактично кожен восьмий мешканець країни. Вони отримують кошти на спеціальну пластикову картку. Ідея ніби непогана, але… Навряд чи можна порівнювати прожитковий мінімум у США та Україні. Уже тепер українці на харчі витрачають більшу частину своїх доходів, а після подорожчання навіть для значного відсотка працюючого населення деякі соціальні продукти можуть стати недоступними. Чи зможе держава таким чином захистити і нагодувати усіх потребуючих? Розглядаються й інші варіанти здешевлення вартості продуктів – від податкових пільг до збільшення соціальних виплат. На якому зупиняться в Україні, невідомо. Нічого, пережили дефіцит, переживемо й «изобилие». Нам же обіцяли завершення епохи бідності…
Ніна РОМАНЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!