Спроб зробити із Тараканівського форту, відомої історичної фортифікаційної пам'ятки, туристичний об'єкт останнім часом не злічити. Зокрема, така ідея активно пропагувалася в минулому році. Було підібрано й назву для об'єкту - музей Першої світової війни. Однак закладу з такою назвою, єдиною в Україні, через різні суспільні події не судилося здійснитися.
Тепер стартувала нова спроба на цьому шляху. Ініціативу проявив депутат Рівненської обласної ради, голова Дубенської РДА Руслан Сивий. Її суть - зробити у форту, що в селі Тараканів Дубенського району, туристичний об'єкт. Перше, що потрібно для цього, - передати фортифікацію, яка належить до державної власності та перебуває на балансі військової частини, в комунальну власність Дубенського району. Цю ідею вже підтримала на своєму засіданні постійна комісія з питань науки, освіти, культури і духовності Рівненської облради.
Якщо вдатися в історію цього питання, то пропонували передати Тараканівський форт із власності Міністерства оборони України у власність місцевої громади. Така ініціатива виходила з того, що, не будучи господарями об'єкта, ні сільська, ні районна, ні обласна ради не могли профінансувати будь-які роботи зі збереження цієї пам'ятки. А військове відомство, по суті, зробило з форту бездоглядний об'єкт, внаслідок чого він, займаючи 12 гектарів площі, занепадає та руйнується. Втім, ця проблема так і залишилася проблемою. Хтозна, можливо їй нового сплеску додасть нова вищезгадана ідея.
- Щодо Тараканівського форту, то він ніби сам закликає: більш цікавої та придатної для туристів споруди годі й шукати, - зазначає український письменник Микола Пшеничний, котрий провів не один десяток екскурсій таємничими фортифікаційними теренами, - і тут, як на мене, доречним є порівняння хіба що із Брестською фортецею. Хоч, звичайно, історія зведення тутешньої фортеці має свої відмінності та унікальності. Цікаво, приміром, що тутешню місцину для укріплення «затверджував» сам імператор. Вона й справді була доволі вигідною для воєнних дій. Отож, у 1860-х роках почали нарощувати пагорб для форту. А в 1873 році державна казна виділила на той час просто неймовірну суму - аж 66 мільйонів карбованців на зведення потужної фортифікаційної «махини». Ще один факт на підтвердження масштабів та важливості будівництва - той, що протягом будівництва, а тривало воно аж до 1890 року, жителям 10 сіл, які розташовані неподалік форту, суворо заборонили зводити будь-які кам'яні споруди. Мовляв, все для форту, все для перемоги! Окрім каменю та цегли, «пішло» на будівництво немало й нового як на той час матеріалу - бетону. А чавунні герметичні двері стали своєрідним ноу-хау. Плюс десятки лазів, колодязів, таємних входів та виходів, у тому числі й підземний хід. Мав форт також власну баню, пральню, хлібопекарню, прийомний покій на 28 ліжок. У 1901 році було зведено гарнізонну церкву в візантійському стилі, яка розмістилася в казематах центральної казарми. А всередині знаходилось величезне двоповерхове приміщення, куди й зараз веде кам'яний тунель. Там розташовувались житлові, складські та господарські приміщення для артилерійської роти та штабу коменданта. Не можна не згадати і фортечного валу. Саме тут знаходилась вогнева позиція (бруствери для гармат, танкетки для стрільців, тильні траверзи). Між ними, до речі, збережений дотепер так званий вал Ганг, по якому переміщали гармати. Одне слово, це був просто неприступний форпост. Але, як не дивно, у 1900 році новенький форт почали використовувати лише як ... склад, а пізніше взагалі як тюрму. Це й послугувало підставою для того, що у 1915 році австрійське військо практично без жодного пострілу зайняло кам'яницю. Тут швидше спрацювало правило - не пропадати ж такому інженерному диву. Втім, через рік під час знаменитого Брусиловського прориву форт знову зайняли росіяни і завдали йому значних руйнувань. А потім Перша кінна армія Будьонного ганяла околицями польські загони... Далі радянська влада теж захотіла як-небудь використати кам'яного бетонного «монстра», хоча б як склад. Та через підвищену вологість та різноманітні випарування відмовилися від цього задуму.. Після вивчення фортечних укріплень у 1983 році спеціалісти підприємства «Укрзахідпроектреставрація» заявили, що форт фактично знищений на 40 процентів. Нині ж споруда в аварійному стані, все позаростало кущами і деревами. Та мури всередині ще міцні. Хоч питання залишається відкритим - чи надовго тієї міцності вистачить. Бо якби ж то на форт «замахувався» тільки час, а той люд все частіше хоче від нього «поживитися». Розбирає на будматеріали. Ось так повільно, невпинно руйнується пам'ятка історії та фортифікаційної архітектури. Але зберегти її все-таки можна! І кожну спробу в цьому напрямку варто лиш вітати.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!