Як мрію перетворити в реальність, не маючи спеціальної освіти. Дмитро Міцик та Сергій Єременко – винахідники-конструктори із Запоріжжя, які створили наймасштабнішу виставку роботів-трансформерів в Україні. Хлопці були сусідами, жили в одному будинку, займалися спільним бізнесом – дитячими пересувними атракціонами. А потім «загорілися» роботами.
– Я за освітою менеджер організації управління, працював директором, а зараз я просто зварювальник і цим горджуся, – говорить Дмитро Міцик. –Займаюся роботою, яка приносить мені задоволення, ми разом з моїм другом Сергієм Єременком створюємо роботів-трансформерів з кінофільмів і мультфільмів .
Усе починалося як хоббі 4 роки тому. Спочатку роботів робили із пластику, але зрозуміли, що це недовговічний матеріал і перейшли на метал. Першими роботами були Валл-і та Єва з однойменного мультфільму. Ідея все більше затягувала. Дмитро з Сергієм проводили в гаражі по 16 годин на добу. І ось 10 лютого 2018 року «Палаці культури алюмінієвого комбінату» у Запоріжжі відкрилася перша виставка, на якій друзі представили 21 робота – це декілька героїв із кінофільмів «Трансформери», «Зоряні війни», «Термінатор», мультфільму «Валл-і та Єва» й металеві скелети динозаврів. Висота деяких роботів сягає трьох метрів, а вага – 500-600 кілограмів. Ідеї майстри знаходять просто – купують іграшки в дитячому магазині. Потім ретельно вимірюють кожну деталь і множать розміри у декілька разів. Перший макет виготовляють із картону. Лише після цього роблять металеві деталі. Що сь вирізають та зварюють. Ідуть у хід й запчастини від «Таврій», «Жигулів», «ГАЗелей», фур, мотоциклів. Одного разу у знайомих із Харкова замовили голову для Термінатора на 3-D принтері. Уже готових роботів віддають на фарбування художнику.
Ентузіазм двох Запорізьких друзів підтримали небайдужі люди. Дехто почав привозити шматки металолому, дехто підтримував і фінансово.
Улюбленцем самих розробників та дітлахів по всій Україні став робот Жора, який розмовляє з відвідувачами та роздає цукерки.
– Навіть деякі дорослі коли бачать Жоріка стають дітьми, особливо чоловіки. Жора керується поки що звичайною програмою, у нього є датчики руху, щоб він нікому на ноги не наїхав, потрібно ще дописати програму, тоді він зможе працювати автономно. У нас є ще один проект , скоро у Жоріка з’явиться подружка Жоржетта. Вона така сама, як він – тільки рожевого кольору та з бантиком на голові. В них буде ціла історія кохання. Вони розмовлятимуть між собою, навіть буде весілля, – розповідає Дмитро Міцик.
Траплялися у житті запорізьких роботів і курйозні історії.
– У Запоріжжі на території старої автобази ми орендуємо приміщення автомийки, де і створюємо роботів. Окрім нас на автобазі є охорона, яка кожного вечора робить обхід. Ми якраз пофарбували Термінатора і винесли на автобазу сохнути, але забули його виключити. У нього горіли очі, був датчик руху і звичайна колонка. У той день ми його саме випробовували. Охоронець робив нічний обхід і, коли зайшов на автобазу, підійшов до Термінатора. Спрацював датчик руху і робот сказав чоловікові фразу з фільму «Термінаиор»: «Мені потрібен твій одяг». В охоронця стався серцевий напад . Він впав, почав кричати, для чоловіка викликали швидку. Охоронець був напідпитку. Але після того випадку він перестав пити, – сміється Дмитро.
Виставка роботів із Запоріжжя вже побувала у Павлограді, Бердянську, Чернігові – тут вона встановила рекорд України як наймасштабніша виставка роботів зібрана в одному місці. Нещодавно Дмитро Міцик та Сергій Єременко демонстрували свій доробок у Луцьку. Нині ж виставка працює у Києві .
– У нас є заповітна мрія – залишитися десь на постійному місці. Також хочеться зробити виставку практичною з відкритою майстернею, щоб люди відвідувачі могли поспостерігати за виробництвом, – наостанок поділився ідеєю Дмитро.
Наталія АРТИНЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!