Помер єдиний житель села Октавин Володимир-Волинського району Микола Грома (Самітник), уродженець Нововолинська. Від Октавина до Зимного – сім кілометрів, це було найближче сусідство чоловіка.
Про це повідомила Ярослава Колоскова-Вознюк, - передає Буг.
Зазначають, що смерть настала від пухлини головного мозку.
Орися Вознюк повідомила БУГу, що поховали чоловіка на днях у селі Дігтів, бо там поховані його батьки. До того ж, чоловік більшість життя прожив саме там.
Відомо, що народився Микола Грома у Нововолинську, але більше часу проводив у маминих батьків у Дігтеві. З другого класу він назовсім перебрався у село, бо старенькі не давали ради: дідусь не мав ніг, а бабуся часто хворіла.
“Незадовго батько одружився і привів у нововолинську трикімнатну квартиру нову жінку. Так із 15 років лишився сиротою”, - пригадував Микола у 2013 році.
Він закінчив вечірню школу і далі хазяйнував у Дігтеві. Чоловік роботи не боявся: збивав масло, робив сир і сметану, покупці до нього з міста їхали.
Але після викрадення корови він вирішив продати хату, прийняти хрещення. Згодом він у Нововолинську купив квартиру.
Відомо, що станом на 2013-й рік у дідовій хаті Миколи був реабілітаційний центр для колишніх алкоголіків і наркоманів.
Чоловік зміг прожити у місті рік, проте щоночі снилося село.
Згодом оселився у Ласкові на 7 років, проте там почав сильно хворіти. Тому пішов до монастиря.
Відомо, що Микола Грома жив якийсь час у Низкиничівському монастирі, настоятель якого, отець Вікентій, дав благословення на те, щоб він носив підрясник.
Чоловік віддав власну хату під будівництво церкви у Ласкові, зваживши, що в цьому селі ніколи не було православного храму.
В Октавині вів господарство: вирощував птахів та кіз, пік гарні короваї. Розчистив цілюще джерело за Ласковом, біля Оранів, а ласківці поставили невелику капличку.
Його називали монахом, диваком. Місяць Микола Грома був послушником монастиря у Хмелєво Брестської області (Білорусь), але повернувся до України. Він знався на народних методах лікування травами, народних прикметах, дуже любив природу, Бога і самотність.
“Хтось, побродивши по лісу, зайде в Октавин води напитись. А є такі, що спеціально їдуть з дітьми до мене, просять помолитися за їхнє здоров’я. Я молюсь, Бог чує, і не було такого випадку, щоб не сталися зміни на краще.Так уже Бог дає, що я хоч і на відлюдді живу, але не забутий. Як захворію, то добрі люди і ліки куплять. Хочете вірте, хочете ні, але у травні, на святого Миколая, у моєму дворі столи були накриті на 20 гостей. Прийшли мої друзі, знайомі привітати з іменинами”, – розповідав чоловік журналістам.
Зазначають, що село Октавин тепер, найімовірніше, зникне з карти України.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!