Ківерчанин Віталій Собуцький почав подорожувати віртуально ще змалечку, відтоді, як дідусь йому подарував карту світу. А було це, певно, ще у класі першому.
– Я розкладав її на підлозі і роздивлявся країни, уявляючи, як побуваю там. До цього заняття приєднувався й дідусь. І так ми удвох могли годинами «мандрувати» по світу, залишаючи у тих місцях на карті, де вже «побували», монетку. Вже у другому класі я по карті вивчив усі країни і столиці світу й почав колекціонувати монети.
Починав із заробітків
А за кордон вперше він потрапив у двотисячному, у 27 років, приїхавши на заробітки в Португалію. Побачений світ його дуже вразив, бо кардинально відрізнявся від звичного, пострадянського. У Віталія одразу ж з’явилося дивне відчуття, нібито він жив там завше. Більше того, йому випало поселитися у домі людей, які все життя подорожували, залишаючи на згадку поштові листівки із зображеннями тих місць, де побували. Колекція цих карток брала початок ще з кінця дев’ятнадцятого століття, що свідчило про родинне надбання кількох поколінь, а отже й своєрідну сімейну традицію тих, хто колись жив у цьому домі. Тому вечорами після важкого робочого дня Віталій любив розглядати ці листівки. Багато визначних місць Європи припало до душі молодому чоловіку, і він дав обіцянку відкрити для себе щонайбільше унікальних куточків світу.
– І таки її дотримав, – посміхаючись, каже мій співрозмовник. – Нині в Європі я ліпше орієнтуюся, як в Україні, без перебільшення скажу, що Канни знаю краще, ніж Ковель. На даний момент лишилося кілька острівних країн у Європі, в яких ще не довелося побувати, проте сподіваюся, що доля до п’ятдесятиліття подарує таку нагоду.
Привозить вина, монети і... номерні знаки
Вперше нелегальний заробітчанин з України зміг дозволити собі кудись поїхати на відпочинок десь, приміром, через рік митарств по тимчасових заробітках в Португалії, попередньо виплативши позику в умовних одиницях, яку брав у банку на виїзд за кордон. Кошти фінустанова надавала лише під заставу. Оскільки власної нерухомості Віталій на той час не мав, то допоміг шваґро, заставивши свій будинок.
Першим місцем мандрівки стала іспанська Галісія. І ті незабутні враження від побаченого залишилися у пам’яті Віталія назавше: чудові краєвиди, унікальні історичні й архітектурні пам’ятки. До прикладу, чого вартий єдиний у світі, збережений до наших днів і діючий, маяк, збудований ще за часів Стародавнього Риму, що називається «Вежею Геркулеса».
Відтоді він використовував кожну слушну нагоду для мандрівок по Європі. З кожної такої поїздки Віталій на згадку привозив монетку, жменьку землі тощо… Таким чином Віталій Собуцький нині має кілька унікальних колекцій. Йому вдалося зібрати монети майже з усіх країн світу, як і паперові гроші. А колекція вин відомих європейських виробників, серед яких є й виготовлені у тридцятих роках минулого століття, налічує понад сто пляшок. Стелю і стіни його гаража «оздоблюють» понад дві тисячі машинних номерних знаків, серед яких є й дуже рідкісні (початку та середини минулого століття або ті, які випускалися лише одиничними екземплярами). Вони систематизовані по країнах і їхніх адміністративних одиницях. Для оздоблення фасаду будинку, що теж утворює своєрідну колекцію, Віталій використовує маленькі гірські породи з різних країн світу, в тому числі й шматочки затверділої лави вулканів. Проте найбільший подив викликає колекція землі з різних куточків Європи, законсервованої у скляні баночки, що їх уже зібрано кілька сотень. На кожній вказано місце і дата. Запитую у співрозмовника-дивака: навіщо це йому?
– Ви знаєте, – відповідає Віталій, – коли вперше потрапив на заробітки в Португалію, інколи така ностальгія за рідним домом накочувалася, що, здається, вовком вив би. І в ці моменти завжди згадувалися мені слова з пісні Павла Дворського: «Грудочку землі святої до вуст прикладу». І раптом мене осінила думка: «А я ж то своєї, ківерцівської, землі не маю! А старі люди колись завжди у далеку чи близьку дорогу брали окраєць хліба і жменьку землі». Приїхавши додому, заповнив прогалину – зачерпнув пригорщу землі, з якою вже ніколи не розлучаюся.
– Чи розділяє ваші вподобання дружина?
– Ну, скажімо, вона сприймає мене таким, яким я є. Інколи допомагає впорядковувати колекції.
– А в мандрівках ви теж разом?
– Здебільшого, так. От і в Галісію вперше поїхали разом.
Ну, що тут скажеш? Кожна справа легше робиться спільно та у взаєморозумінні. Тож і в родині Віталія так: дім будується, світ пізнається, час на чудернацькі захоплення й філософські роздуми про сутність буття земного знаходиться й місце для святого лишається – як от рідна земля у рідному краї, що є найдорожчими від усіх чудес світу разом узятих.
Марія ХІТЬКО
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!
Ігор
По-моєму непогане захоплення. Також монети збираю, от тільки подорожувати не завжди вдається, то ж більшу частину колекції зібрав на віоліті, а не в мандрівках