Страшна трагедія, яка сталася 3 березня 2017 року у Рудці-Козинській Рожищенського району, сколихнула не тільки всю Волинь. Посеред білого дня на власному обійсті знайшли мертвим місцевого жителя Івана Дуная і його онуку Вікторію. В обох – перерізане горло і багато ножових поранень. Минуло більше трьох років з дня трагедії та чи знайшли вбивцю?
Кров з рук змивав у калюжі
І досі кров холоне в жилах при згадці, як у Рудці-Козинській розповідали про побачене страхіття: на ліжку лежала вся у крові молода жінка, а біля неї, тримаючи її за ногу, стояла крихітна донечка Емма, якій на той час ще й рочку не виповнилось. У літній кухні прямо перед порогом знайшли мертвого Івана Дуная. «Хто? За що?» – ці питання зривалися з уст вражених страшним злочином людей. У день похорону, здавалося, що душогуба знайдуть швидко, адже була інформація, нібито він приїхав на рейсовому автобусі. Бачили й у сусідньому Кременці, як якийсь чоловік ішов з Рудки-Козинської через поле і мив руки в калюжі. Його постать на трасі зафіксували камери відеоспостереження. А буквально наступного дня після трагедії з’явився фоторобот ймовірного вбивці. Та минали місяці, роки, у поліції Наталії тільки відповідали: «Чекайте, шукаємо».
– Останній раз мене викликали до слідчого ще торік, взимку, – намагається спокійним голосом розповідати Наталія Карп’юк. У той страшний день вона втратила і доньку, і батька. – Весь час показують фотографії якихось чоловіків і запитують, чи я їх знаю. А кого я можу впізнати?
За тиждень до вбивства біля хати крутився підозрілий чоловік
Слідчі розглядали декілька версій жахливого вбивства. Ще три роки тому відкинули те, що злочинець прийшов у хату Івана Дуная, аби чимось поживитися: надто вже бідова оселя чоловіка. На вулиці, де він жив, є значно багатші будинки. Тоді було чітке переконання: нелюд йшов вбивати Віку, а діда усунув як непотрібного свідка. Хто ж і за що міг мстити 21-річній молодій мамі?
Треба сказати, що доля у Віки була важка. Мала непрості стосунки з батьком, вітчимом. Хлопець, з яким зустрічалася, покинув її, як тільки дізнався, що вона вагітна. Тому донечку Емму народила і виховувала сама. Вела активну переписку у соцмережах. Там шукала нових знайомств з чоловіками, просила перекидати їй незначні суми грошей, які обіцяла повернути. Виявилося, що деякі інтернет-знайомі погрожували жінці. Тому логічно, що саме до них найперше була прикута увага поліції. Один з них ховався під ніком Бонд. Виявилося, що він дуже схожий на того, кого напередодні вбивства бачили у селі.
Його впізнав ще навесні 2017-го водій рейсового автобуса Михайло. Вікина мама за тиждень до вбивства теж бачила чоловіка, подібного на того, якого описав шофер.
– Я якраз вихідна була і поїхала татові допомогти, – розповіла жінка. – Коли чую, хтось гукає. Виходжу – стоїть чоловік у чорній куртці з капюшоном, на обличчі така легка небритість. «Що ви шукаєте?» – спитала. Його цікавило, чи не продається сусідська хата, попросив номер телефону хазяйки, я дала. Потім хвилин сорок пройшло, дивлюсь, а він ще навпроти нашої хати стоїть і дивиться. А де і коли подівся – не побачила.
Тоді ж з’ясували, що хлопця звати Роман, він живе у маленькому селі за кілометрів дев’яносто від Рудки-Козинської, служив в армії, у морській піхоті, був в АТО. Його викликали у поліцію, водій Михайло упізнав у ньому пасажира автобуса. Та Романа відпустили, і він одразу виїхав, за словами його матері, на заробітки в Росію.
Знахарка сказала, що нелюд у… селі
Наталя Карп’юк каже, уже втратила будь-яку надію, що вбивцю її доньки і тата знайдуть.
– Велика помилка поліції у тому, що вони зразу приїхали і сіли писати. Треба було перекрити виходи із села, тоді б, може, і зловили вбивцю, – розмірковує жінка.
Не допомогли й екстрасенси, які приїжджали у Рудку-Козинську для зйомки програми одного з телеканалів.
– Якщо чесно, я їм із самого початку не довіряла. Якщо ти екстрасенс, то приїжджаєш, дивишся і розказуєш, що сталося. А вони поперед себе журналістів прислали, які все у людей порозпитували. Мені одна знахарка більше сказала. Вона побачила, що хлопець той з Рудки. Живе з мамою. Він добре знав і Віку, і тата. Але його ніхто не знайде, бо доказів на нього немає.
Наталя зізнається, що спершу їй було дуже важко, у батьківську хату сама боялася заходити. Сили жити, щось робити давала маленька Емма. У березні їй уже виповнилося чотири рочки, вона ходить у дитячий садочок. Наталю називає мамою.
– Ми ходимо з нею на могилки, я розказую їй про маму Віку і що вона на небі, – тремтить голос жінки. – Іноді запитує, чого у мене і ти мама, і вона? Поки нічого їй не говорю про те вбивство. Вона ще дуже мала.
У найтяжчий час Наталі міцне чоловіче плече підставив давній знайомий Мирослав. Він став допомагати жінці по господарству, з дітьми, потім одружилися. І маленька Емма називає його татом.
– Всі особи, які потрапляли у поле зору слідчих, ретельно відпрацьовувалися, – повідомили у прес-службі Головного управління поліції у Волинській області. – Достатніх доказів причетності жодного з чоловіків не знайшли. Тому особу вбивці не встановлено, слідство ще триває.
Життя цієї родини через три роки ніби налагоджується. Тільки коли маленька Емма виросте і почне все розуміти, дуже хотілося б, щоб вбивцю її мами і прадіда уже знайшли.
Наталка СЛЮСАР
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!