Ця історія розпочалася у 1960 році у селі Галузія, яке тоді адміністративно належало до Володимирецького району Рівненської області (нині – Прилісненська громада Камінь-Каширського району Волині). А майже через 50 літ вона мала несподіване продовження. У серпні 2009-го у поліському селі побував головний редактор фінського глянцевого журналу «VIVA» Йоуні Флінккіла, який розшукав в Україні двох хрещениць їхнього президента Урхо Кекконена – Галину Ружицьку і Валентину Божедай.
Про українок згадується в біографії відомого політика
Журналіст пояснив, що коли розбирали архів глави держави, то знайшли у ньому чималу папку з листами, фотографіями, газетними вирізками про похресниць. Допитливі репортери вирішили дізнатися про долю жінок, які дивовижним чином потрапили в історію Фінляндії. Адже про них згадується у біографії найпопулярнішого політика цієї далекої північної країни.
Коли вперше почув про тракториста з Волині, який став кумом президента, то не міг зрозуміти, яким чином перетнулися їхні життєві дороги. Український механізатор Степан Шмигельський жив у Галузії, президент Фінляндії Урхо Калева Кекконен – у Хельсінкі. Де ж вони зустрілися? З таким питанням звернувся до однієї з хрещениць.
– Ця історія розпочалася завдяки діду Трохиму Купріянову. Він – дядько нашої мами, – усміхається Валентина Степанівна Божедай. – Родом з Галузії, а жив в Івано-Франківську, добре знав іноземні мови. Якось на виставці у Києві він познайомився з Індірою Ганді, яка згодом стала прем’єр-міністром Індії. Звернувся до неї англійською і запросив стати його кумою. І відома жінка-політик одразу погодилася. А у нього в Івано-Франківську була маленька квартирка, дітей багато. Ніяких меблів – тільки старі залізні ліжка. То Трохиму Омеляновичу за вказівкою з обкому партії міська влада одразу квартиру нову дала, обстановку поміняли. Видно, думали, що Індіра Ганді захоче до свого українського кума в гості приїхати.
Захотів Купріянов допомогти і своїй родині з Волинського Полісся. Коли у Шмигельських у 1960 році народилася дочка Галина, він вмовив їх написати президенту Фінляндії і запросити його за кума. Кажуть, навіть їздив у фінське посольство в Москву і передавав листа, адресованого особисто Кекконену.
Це було у часи Микити Хрущова. Саме тоді, після серйозної кризи, яка увійшла в історію під назвою «нічні заморозки», відновилися дипломатичні стосунки між Радянським Союзом і Фінляндською Республікою. Напередодні совєти навіть відкликали свого посла у Хельсінкі. Якраз перед цим у Ленінграді відбулася неформальна зустріч першого секретаря ЦК КПРС Хрущова і президента Кекконена. Тому щире запрошення простого колгоспника було дуже доречним для поліпшення стосунків і відправлене у вдалий час. Але найдивовижніше, що воно збереглося у президентському архіві. Написане гарним каліграфічним почерком з дотриманням правил дипломатичного етикету. Копію листа та інших газетних публікацій у фінській пресі, присвячених українським хрещеницям, привіз на Волинь редактор журналу «VIVA». Ось його зміст: «Його Високоповажності Президенту Фінляндії Пану Урхо Кекконену, місто Хельсінкі, від Шмигельської Стефанії Іванівни, що проживає: село Галузія, Володимирецький район, Ровенська область, Українська РСР. Від усього серця і від всієї душі щиро прошу я Вас, Ваша Високоповажносте Пане Президенте Фінляндії, за кума, стати хрещеним батьком нашої новонародженої дочки Галини Шмигельської і прибути на сімейне торжество. Також від усього серця і від всієї душі запрошую в куми, стати хрещеною матір’ю Вашу дружину. Багато разів щиро запрошуємо Вас, Ваша Високоповажносте, до нас у село Галузія у будь-який зручний для Вас час. Бажаємо Вам, Ваша Високоповажносте, здоров’я та успіхів. Благополуччя, щастя і процвітання всьому фінляндському народові! Нехай буде мир в усьому світі!».
Срібна ложечка і лялька, яка каже: «Мама»
Президент із задоволенням погодився стати хрещеним батьком і відповів у листі, що з вдячністю приймає запрошення. «На жаль, ми не можемо прибути на сімейне торжество, але за фінським звичаєм надсилаємо хрещениці ложку». Кекконен віддав розпорядження своєму ад’ютанту Лево замовити подарунки. На срібній ложечці викарбували ім’я «Галина». Лист і подарунки дипломатичною поштою відправили у Радянський Союз. До Галузії його привіз особисто голова Рівненського облвиконкому Микола Благун. Таким чином у головного державного діяча Фінляндії з’явилася похресниця у маленькому українському селі. Після Галини в сім’ї Шмигельських у червні 1963 року народилася ще одна дівчинка. Саме того дня, коли здійснила свій політ перша у світі жінка-космонавт Валентина Терешкова. Тож дитину назвали Валею. А з Галузії знову надіслали лист-запрошення Кекконену стати хрещеним батьком і цієї дочки. Закономірно, що він погодився. Хіба можна було відмовити своєму кумові? А Валентина отримала власну срібну ложечку та фотографію президента Фінляндії.
Видатний діяч за державними клопотами не забував про своїх хрещениць. І в Галузію регулярно надходили посилки з далекої країни: солодощі, яскраві дитячі книжки, журнали, календарі, іграшки.
– Якось нам надіслали дві ляльки, – згадує пані Валентина. – Такого дива ніхто не бачив. Уявляєте, у 1960-і роки отримати ляльку, яка плаче і каже «мама». Подивитися на подарунок сходилося все село. Ляльки не збереглися, бо діти шарпали, адже всі хотіли гратися ними.
Потім до Галузії приїжджали кореспонденти журналу «Радянська жінка» та фінське телебачення. За тиждень до свого приїзду їх попередили. У колгоспі до цієї зустрічі дуже серйозно готувалися: дороги розчистили, ями засипали, на фермах навели порядок. Навіть кабана закололи, щоб добре пригостити. Журналісти були у них вдома, всіх фотографували і знімали на кінокамеру. Документальний фільм про хрещениць показували у Фінляндії. У їхніх газетах було також опубліковано репортаж і знімок маленької Галинки з лялькою, подарованою президентом.
Звичайного механізатора, який мав такого знаменитого кума, місцеве сільське начальство побоювалося, хто зна, може поскаржитися, тоді будуть мати клопіт.
У райкомі змусили відмовитися від фінського кума
У 1965 році село Галузія увійшло до складу Маневицького району Волині. Степана Шмигельського тоді прийняли в комуністичну партію. Згодом районні вожді стали опікуватися його кар’єрою і хотіли призначити бригадиром: «Маєш за кума президента». Але скромний тракторист категорично відмовився від такої пропозиції. Хоча родичання з відомим політиком та події у світі таки впливали на його життя. Через кілька літ знову загострилися міжнародні відносини між СРСР та Фінляндією. У серпні 1968 року Радянський Союз разом з країнами Варшавського договору ввів свої війська на територію Чехословаччини, а Фінляндія, як і більшість цивілізованих країн, засудила цю агресію. Степана Шмигельського одразу викликали в райком партії у Маневичі і сказали: «Ти повинен відмовитися від свого фінського кума». Волинянин під диктовку написав лист-відмову. Він же був «партійний», і його змусили.
Але Урхо Кекконен не забув про своїх хрещениць. І в Галузію періодично надходили посилки з подарунками від глави держави.
У 1980 році Галина Шмигельська виходила заміж за Василя Ружицького. За українським звичаєм, хрещеного батька також запросили на весілля. У листі, надісланому в Галузію, президент подякував і попросив вибачення, що не зможе приїхати, побажав молодятам усіляких гараздів. На цьому листування обірвалося. Варто відзначити, що Урхо Кекконену не було соромно за своїх хрещениць. Вони виросли достойними людьми. Здобули вищу освіту, створили сім’ї, тішаться онуками. Коли доньки Шмигельських хрестили своїх дітей, то за кумів брали не президентів, а простих людей: односельчан та родичів.
– Уже немає на світі наших батьків, – розповідає Валентина Божедай. – Вони народили, виховали і вивчили семеро дітей. Сини стали вчителями, а доньки – бухгалтерами. Наші брати проживають у Дніпропетровській області. А в Галузії залишилася тільки я із сестрою Галиною.
«Добірне сало запивають самогоном»
Після гостювання на Волині у журналі «VIVA» (№ 10 за 2009 рік) вийшов матеріал під назвою «Поцілунки, теплі обійми, радість та щастя. Урхо Кекконен – хрещений батько Галі та Валі». Головний редактор надіслав його в Галузію, додавши переклад українською. Ось як описує волинську гостинність фінський журналіст: «У вітальні з’явився стіл, вкритий білою скатертиною. На ньому, за українським звичаєм, – безліч страв. Риба, м’ясо, овочі, сири, пироги і… сало – український національний делікатес».
Репортер для своїх читачів детально пояснює, що ж це таке, і пише: «Сало – це підсолений свинячий жир, який раніше у Фінляндії їли чоловіки, коли працювали у полі чи на лісоповалі. Експертом виступив наш український водій Сергій. За його словами, існує добірне сало і погане. Те, яким нас пригощала Галина, він щиро похвалив. Сало їдять сирим разом із зубцями часнику та запивають самогоном власного виробництва». У репортажі – чимало цікавих спостережень про життя поліського села та його жителів. Але журналіст з далекої північної країни не зрозумів одного важливого для українців моменту: у нас ніхто ніколи не запиває сало самогоном! Це груба помилка, яка спотворює саме застілля. На Поліссі міцну домашню горілку закушують національним продуктом з часником та квашеним огірком. «Збиралися ще увечері встигнути до Києва. Але відправлення затримувалося, тому що кожна «остання» чарка знову наповнювалася. Галина сказала невелику промову: «Від усієї родини дякую вам за цей візит. Ніколи б не повірила, що приїдете, але тепер ви стали нашими друзями. Наступного разу не бронюйте номер у готелі – ми завжди будемо раді вам у нашому домі». Цокнулися, випили і встали з-за столу. На вулиці сфотографувалися разом, обнялися, поцілувалися й пообіцяли, що якось побачимось і будемо жити ще принаймні сто років. Але навіть після цього ми не змогли поїхати. Галя пішла в будинок і повернулася з торбиною. Це були українські гостинці у Фінляндію: багато банок грибів, м’ясо, головки часнику та пляшка домашнього «Галузійського віскі» її чоловіка Василя».
Після публікації у популярному журналі «VIVA» історії про хрещениць президента Галину Ружицьку й Валентину Божедай запросили на дипломатичний прийом у Києві з нагоди святкування Дня незалежності Фінляндії – 6 грудня 2009 року.
Пані Валентина показує офіційне запрошення і ділиться враженнями:
– Було багато поважних гостей, відомих політиків та державних діячів. Усе відбувалося урочисто. Нас там тепло зустріли, представили як похресниць президента Урхо Кекконена. Усі його дуже шанують. Пан посол запрошував у гості до Фінляндії.
Кость ГАРБАРЧУК
На головному фото: Валентина БОЖЕДАЙ і Галина РУЖИЦЬКА з портретом хрещеного
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО!
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!