90-річна жителька Житомира Галина Хорженко живе сама в занедбаній квартирі, майже не має продуктів і через проблеми з пам’яттю часто губиться на вулиці. Соцслужби не можуть взяти під опіку нещасну бабусю, бо вона має дітей. А ті не дають на це дозволу.
Без верхнього одягу, у літньому взутті, без документів блукала старенька вулицями міста серед зими. Патрульні за допомогою інформаційних баз швидко встановили її місце проживання: не один раз доводилося її туди відвозити.
– Я вже в літах, 90 років маю. У мене є два сини: Микола і Вітя. У них така добра душа. Я жалію їх, – зі сльозами на очах розповіла бабуся.
Галина Іванівна весь час повторювала, що сини приходять кожен день і приносять їсти. Та коли журналісти навідалися до квартири, то жахнулися: там було брудно, в холодильнику – два шматочки хліба, на столі стояла зіпсована їжа. Мобільний телефон теж був відключений.
– Я тільки знаю, що син привіз сюди маму кілька років тому. А ось чи відвідує її, не знаю. Ми, сусіди, ходили до неї. Але з нею тяжко говорити, бо вона багато чого не пам’ятає, – розповіла сусідка Стефанида Денисівна.
Дивлячись, як бідово живе старенька, люди не раз телефонували до соціальних служб. Та у них відповідь одна: син відмовився від їхніх послуг.
– За сімейним кодексом, діти зобов’язані доглядати батьків. Якби вона була одинокою, звичайно, що її узяв би під опіку наш територіальний центр. Але у неї є син, який категорично проти цього, – каже очільниця міського департаменту соціальної політики Вікторія Краснопір. – Одного разу навіть виставив соцпрацівників за двері і сказав, аби більше не приходили. Без згоди близького родича ми надавати ці послуги не можемо і не будемо. Якщо вона справді має ознаки деменції (часткової втрати пам’яті), то син може узяти над нею опікунство, доглядати і отримувати допомогу за це.
Журналістам вдалося додзвонитися до старшого сина Галини Хорженко. Він сказав, що возить їй їжу щодня. Коли ж повідомили, що у названий ним час були з Галиною Іванівною, але його там не бачили, чоловік відповів досить грубо:
– Чого ви від мене хочете? Я немощний. У нас така держава, що ніхто ні про кого не піклується. Почуваюся не набагато краще, ніж вона. У мене ще є молодший брат, який зовсім відмовляється піклуватися про матір. І взагалі – нехай вже хтось забирає її. Ніхто ж брати не хоче.
Як-то кажуть, і ворогу не побажаєш, щоб твої діти на старості літ від тебе відмовилися.
Марта ДИМИДІВСЬКА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!