59-річний Валерій Люлька, староста села Глибочок Новогуйвинської громади Житомирського району, добровольцем пішов захищати Україну. Служив у підрозділі «Дике поле» й отримав позивний «Дід». Загинув у серпні 2022 року під час контрнаступу росіян у селі Байрак на Харківщині. Майстер-сержант Валерій Люлька у тому бою, отримавши поранення у спину, не залишив позицію, а прикривав евакуацію поранених побратимів.
– Останні слова, які я чула телефоном, були восьмого серпня минулого року. Він сказав: «Я тебе люблю». Більше ми не спілкувалися, більше ми не чули один одного, – згадує дружина загиблого Героя Валентина Люлька, з якою вони прожили разом 40 років, мають сина, доньку й трьох онуків. – Вже в перший день повномасштабного вторгнення чоловік пішов до військкомату. У Новогуйвинській громаді організували самооборону. Валерія зарахували туди бійцем. Він отримав автомат. Але цього йому було замало. Чоловік ходив до територіального центру комплектування, проте посади для нього не знаходилося: не брали його через вік – він 1962 року народження.
Але наполегливий патріот не здавався. І у травні 2022-го ветерана військової служби, колишнього спецпризначенця Валерія Люльку зарахували в окрему бригаду спеціального призначення імені Івана Богуна «Дике поле». Там воїнові поважного віку запропонували займатися кадровими питаннями. Проте чоловік постійно рвався в бій. І зрештою таки домігся переведення до розвідувального підрозділу. Телефоном сказав дружині, що тепер він на своєму місці.
Жінка розповіла, що у своєму останньому бою поранений чоловік, який прикривав побратимів, загинув миттєво від осколка гранати. Але завдяки його мужності вдалося евакуювати 80 поранених бійців. Валерій Люлька затримав росіян ціною власного життя. Але його тіло не вдалося забрати з поля бою. Тому він вважався зниклим безвісти.
– Довгих чотири з половиною місяці тривали пошуки, – каже Валентина Люлька. – Хто через це проходив, той мене зрозуміє, що така боротьба з військовою бюрократією, щоб його все ж таки привезти додому і щоб його душа заспокоїлася. Щоб він хоч таким способом повернувся додому.
Коли українська армія звільнила село Байрак, то почали вивозити тіла військових на впізнання. Син Олексій здав аналіз на ДНК, щоб ідентифікувати тіло батька. І 14 листопада 2022 року, якраз на 60-річчя Валерія, отримали позитивні результати за всіма показниками. Поховали Героя-старосту і воїна на кладовищі в селі Глибочок.
Андрій Малахов, командир підрозділу «Дике поле», де служив Валерій Люлька, направив президенту України подання про присвоєння майстер-сержанту звання Героя України. У березні 2023 року його підписав головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний.
– Незалежно від того, буде присвоєне звання батькові чи ні, для нас він назавжди залишиться Героєм. І, напевно, для тих 80 поранених, які завдяки його подвигу були врятовані. Для їхніх рідних він теж назавжди залишиться Героєм, – зазначив син Валерія Люльки Олексій.
Олесь ТИХОНЕВИЧ
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!