Минає друга річниця перемоги Майдану, перемоги Революції гідності. У всіх нас ще свіжі у пам’яті неймовірний біль втрат на вулиці Інститутській у Києві, коли проклята бандитська влада розстрілювала беззбройних демонстрантів, і ейфорія від того, що народ прогнав ненависного Януковича та його поплічників. Ми розправили плечі, зітхнули полегшено, не знали ж бо, що найгірше і найстрашніше все ще попереду. Москалі «відтяпали» у нас Крим, полізли на нашу землю. 

Під той шумок увірвали ласий шмат Донбасу. Сотні убитих, тисячі поранених, багато зниклих безвісти, горе і біль прийшли у незліченну кількість сімей українців.

Скажу вам чесно, я щиро повірив, що нова влада зрозуміє свою історичну місію, відкине геть власні інтереси, забуде про свої бездонні кишені, подбає про народ, нашу багатостраждальну державу, вирве її з прірви. Очевидно, так само думала і більшість з вас, шановні читачі. А що вийшло насправді? Той «казьонний» возик як котився по наїжджених донбаських коліях за попередньої влади, так і котиться далі.

Почнемо з Президента. У нього найпершого був шанс стати українським Вашингтоном, беззавітно повести народ за собою, поглянути на свої багатства, відхреститися від себе вчорашнього. Пригадуєте, як він гарно щебетав під час передвиборчої кампанії? Золоті гори обіцяв, готовий був не лише продати всі свої бізнеси, а й розцілувати кожного з нас у всі місця на тілі, аби ми йому повірили, за нього проголосували. Переміг у першому турі, небувала ейфорія. Минуло два роки. Що зробив Порошенко з обіцяного? Аніхрена.

А подивіться на шайку, що його оточує! Друг, права рука Кононенко розставляє кадри на грошових потоках. Гадаєте, без відома головного? Навряд. Це тільки маленький чорний ніготь, що виліз із бридкого мішка корупції та махінацій, які купами валяються у гнилому лігві підлизників та підлабузників, котрі крутяться довкола Президента. Знову ж виникає питання: чому він оточив себе не реформаторами, патріотами, розумними людьми, а пройдохами, олігархами, кумами-ложкіними, кононенками, мартиненками, аваковими? І постійно кругом товче, як і його ставленики, про реформи і боротьбу з корупцією. Вже досі мозолі намуляли на язиках від того пустослів’я. А кругом як дурили народ, так і дурять, як крали у владі, так і крадуть, як не було ніде правди, так і немає. Досі не посадили жодного корупціонера, жодного «беркутівця», що розстрілювали героїв Небесної сотні. Правда, брешу – є різниця: народ став жити ще бідніше, ще злиденніше.

Нині з’явилася ще одна «радість» – наші «керовніки» почали активно гризтися між собою. Верховна Рада киває на Яценюка і його Кабмін, він – на вищестоящих, а хитра Юля – на одних і других, Ляшко – періщить усіх підряд, усі «скотиняки». Вам не здається, що ми вже це колись проходили? Згадали, точно: після помаранчевого Майдану. Історія тому вчить, що нічого не вчить.

А все тому, що наші горе-реформатори і слуги народу дбають тільки про себе, свою шкуру. Офшори на Кіпрі тріщать від грошей наших високопоставлених злодіїв. Виявляється, ця маленька держава – головний інвестор в економіку України. Тобто ці вищезгадані мудрагелі крадуть гроші, прокручують на Кіпрі й тоді вертають в Україну, й це вже називається інвестиції. Відповідно, мають звільнення від податків та інші переваги.

Серйозні інвестори до нас не йдуть, бо бояться, що їх тут «взують». Знаєте, що найбільш обурливо: все тоне в балаканині, тріскотні й нічого не робиться реально. Клялися депутати, що знімуть зі своїх срак недоторканність. А дзуськи! Бо давно вони заслуговують замашного кия. Так усі пруться у Європу, але чомусь не хочуть приймати проєвропейських законів. Цікава логіка.

Уже починають верещати про нові вибори, перезавантаження влади. Ну і що вони змінять? На місце одних придурків прийдуть інші, може, ще гірші. Бо ткнуть нам якусь засмальцьовану гривню – і ми продамося й проголосуємо так, як їм треба. Підняти Майдан теж не штука. Це все буде на руку Путіну. Будемо чубитися між собою, а ворог скористається і проковтне всю Україну.

Ну просто безвихідь якась. На що ж нам надіятися? Може, якраз оті наші зверхники, що загралися, візьмуться за розум, а може, Америка та Європа нарешті поставлять їх на місце? Бо як ми станемо це робити – думаю, що їм буде дуже, дуже хреново.