Напередодні ювілею тремтливе відчуття неспокою, радості, перемоги, що ось-ось має прийти. А ми наближалися до неї крок за кроком, трудним, буденним, іноді вдалим, а й бувало, що не дуже, проте ніколи не зупинялися. І незабаром таки перетнем оту межу, котра відрахує «Віснику+К» двадцять літ. За цей час виросло ціле покоління, виросли і ми. У десять років вийшли на стотисячний тираж, нині він трохи скромніший – становить шістдесят три тисячі. Та головне не в кількості, а в якості. Ми маємо постійного читача, завоювали, як кажуть, електорат і, найважливіше, що в цих надскладних умовах виживання втрималися на плаву, перемогли у конкуренції з іншими виданнями. Бо далеко не всі можуть сьогодні похвалитися такими доробками. Чимало газет зникло з мапи ринку засобів масової інформації області та й усієї України. І все ж хотілося б повернутися до витоків створення «Вісника+К».
А почалося все з того, що директор банку «Західінкомбанк» Василь Гаврилишин вирішив створити газету, йому належить й авторство її назви. Спочатку на посаду редактора було обрано іншу людину, котра займалася реєстрацією видання, проте пізніше Василь Богданович запросив мене. Признаюся чесно – я довго впирався. Тоді досить інтенсивно займався художньою творчістю, писав новели, оповідання, працював відповідальним секретарем Волинської організації Національної спілки журналістів України. Мене все влаштовувало, мав непогані заробітки. Але підкупило бажання перевірити себе у серйозному ділі. Отак і перевіряю себе вже двадцять років. Хоча, коли вертаюся думками у ті дні й часи, робиться страшно. Як відважився, нащо? Добре, що все гарно склалося. А могло б бути навпаки. Один з моїх знайомих починав видавати сім газет! І всі вони, перепрошую на слові… загнулися. Не тому, що редактор безтолковий, а тому, що були такі складні часи. Галопувала інфляція, котра вимірювалася сотнями, а то й тисячами процентів, усе кругом валилося, люди бідували. Це ж були дев’яності! Попробуй розкрути газету. Звичайно, я розраховував на підтримку банкіра. Він і справді півроку добряче допомагав, а потім, коли я попросив грошей на зарплату, він ввічливо порадив: «Беріть кредит і платіть». Моєму розчаруванню й образі не було меж, зате нині я розумію, що Гаврилишин поступив мудро, заставивши мене думати, викручуватися у трудній економічній ситуації. Якщо скажу, що було важко, неймовірно важко, то я нічого не скажу.
Все починали з чистого листка, створювали колектив, ліпили обличчя нового видання, вчилися рахувати копійки. Та найголовніше було підібрати команду, котра мала творити газету. Спочатку моїм заступником була Ніна Романюк, пізніше – Володя Камінський. Репортером працював нині покійний дуже талановитий журналіст Сергій Коломеєць. Головна наша опора – дописувачі. Щиро вдячний, схиляю голову в поклоні перед Святославом Крещуком, Олександром Хоменчуком, Іваном Романиком, Олегом Дідиком, Наталією Фещук, Дмитром Морозом, Олексієм Веремчуком, Василем Трофимуком. Саме їхня творча підмога нас рятувала повсякдень і повсякчас. Дай їм Бог здоров’я, а тим, кого нема – вічну пам’ять. Годинами міг би розповідати про ті перші кроки «Вісника+К», бо вони й досі свіжі у пам’яті, хоч пролетіло вже два десятки літ. З часом підійшли нові творчі сили: Валентина Сидько, Ольга Жарчинська, Кость Гарбарчук, Олена Павлюк, Валентина Блінова, Марія Дубук.
На середину минулого десятиріччя припадає розквіт нашого видання. Мало того, що був пік тиражу, ми вийшли на інші регіони, нас стали читати в десяти областях України, включаючи Донецьку. Я горджуся своїм колективом. Він не лише дозрів у творчому плані, а й політично. Мало не вся наша команда брала участь у першій і другій революціях, заступник редактора Наталія Толмачова – у волонтерському русі. Нині відбулася зміна поколінь у нас.
Прийшли нові амбітні пера: Мирослава Косьміна, Наталія Кравчук, Сергій Крайванович, Руслана Татарин, Марія Мартинюк, Наталія Слюсар. Вони привнесли новий струмінь у творчу палітру газети. Ми ніколи не зупиняємося на досягнутому, постійно шукаємо щось нове, особливо багато приділяємо уваги розповсюдженню «Вісника+К». Тут плідно трудиться заступник редактора Іван Фінюк. Йому старанно допомагає Оксана Троцюк. Особлива шана і повага нашим технічним редакторам, котрі творять обличчя газети, Віталію Гошку, Ларисі Дубняк, Людмилі Гошко, Оксані Троцюк. Добре рахують роками наші гроші бухгалтери Лілія Гаврилишин, Галина Шульга та Олена Ваколюк. Хочу підкреслити: у редакційній роботі дрібниць не буває. Мають крутитися постійно всі гвинтики. Ну, скажімо, як могли б ми обійтися без експедитора Миколи Фінюка, котрий щосереди організовує доставку «Вісника+К» у всі області, всім розповсюджувачам газети. А ще він працює у нас водієм, возить у відрядження журналістів. Безпомилковість видання забезпечують літредактор Лариса Мартинюк і коректори Анна Шишкіна та Ірина Петровська. Гроші, й немалі, нам заробляє відділ реклами на чолі з Наталією Толмачовою: Наталя Яцук, Наталя Іщук, Ольга Жуковець. А організовує роботу в колективі щодня секретар-референт Наталія Довгополюк. Навіть прибиральниця Ніна Трофимчук, котра сумлінно трудиться десять останніх літ, створює нам комфорт і затишок.
Недавно у «Вісника+К» з’явився маленький синочок – журнал «Люди і долі». Та росте він не по днях, а по годинах. За чотири роки тираж сягнув сорока семи тисяч. Перші кроки до читача вже робить ну зовсім малесенька донечка – «Бібліотечка «Вісника+К». Дасть Бог, теж швидко піде у ріст. Отак і живемо. Пішов і я уже на пенсію, передав віжки управління синові Володимирові Хотимчуку. Він нині редактор. Молодший, енергійніший, хай шукає нові творчі дороги. Коли оглядаюся у той ніби далекий і такий близький 1996 рік, здається, пролетіло все як один день, як птаха зліт, а зроблено таки немало. Бо ми завжди старалися радувати і дивувати читача, ніколи не зупинялися на досягнутому. Мабуть, тому вижили й утвердилися у цьому житті. Повік буду вдячний Василю Гаврилишину, котрий довірив мені «Вісник+К». Я тут себе знайшов, газета стала справою мого життя. Людям судити, наскільки вона вдала. Та все ж дякую долі й Господу Богу, що вона у мене є.
Євген ХОТИМЧУК,
шеф-редактор «Вісника+К», заслужений журналіст України
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!