Нещодавно відбувся обмін двох українців, утримуваних у полоні «ЛНР», на чотирьох раніше затриманих бойовиків. Україна визволила співробітника місії ООН Юрія Супруна та колишнього шахтаря 46-річного Володимира Жемчугова. Добитися видачі останнього було надзвичайно важко. Хоча Жемчугов і не військовий, бойовики майже рік не хотіли його міняти навіть попри важкий стан – Володимир підірвався на розтяжці, вибухом йому травмувало очі і відірвало обидві руки по лікоть, чоловіку видалили частину кишечника.
Родом Жемчугов з Красного Луча Луганської області. В молодості був шахтарем, потім займався бізнесом, а пізніше з дружиною Оленою переїхав до Грузії. У Тбілісі мав хорошу роботу. У 2014 році приїхав з дружиною у Красний Луч провідати свою маму. Там вже стояли на блокпостах так звані ополченці.
– Я зрозумів, що не можу як ні в чому не бувало повернутися в Грузію, коли в моїй країні таке відбувається. Вивіз в Тбілісі дружину і маму, а сам повернувся до Луганської області, – згадує Жемчугов.
Володимир став бійцем одного з партизанських загонів, які діють на Луганщині. У вересні минулого року під час бойового завдання підірвався на міні-розтяжці в районі Луганського аеропорту. Осколки потрапили в груди, але не дійшли до серця. Один з них зупинився в двох сантиметрах від вени, ще один – не дійшов до головного мозку.
– У момент вибуху інстинктивно намагався закрити себе руками ... Коли отямився, зрозумів, що лежу в полі і нічого не бачу. І не тому, що на вулиці глибока ніч. Я повністю осліп. Відчував, як сходжу кров’ю, і думав, що ось-ось помру. Перекинувся на спину і пролежав так, напевно, хвилин тридцять. Але смерть не наступала, я все ще був у свідомості, – розповідає Володимир про моторошні подробиці свого поранення.
Жемчугов не хотів потрапити у полон, тож шукав смерті. Для цього виповз на трасу, якою з Росії в Луганськ возили снаряди для бойовиків, і ліг під колону військової техніки. Проте вантажівки його об’їхали, натомість його підібрали бойовики.
Жемчугова врятували медики сепаратистів. Чоловік потрібен був їм, від Володимира бойовики і росіяни розраховували отримати інформацію про партизанських рух та його членів. Тому навіть сліпого і безрукого Жемчугова у палаті охороняли цілодобово.
При можливості бранця допитували, тиснули психологічно й погрожували, приставляючи до скроні пістолет, спеціально розмірковували вголос, як убиватимуть і де поховають. Ще казали, що зловлять дружину, матір і дочку, перевезуть їх у мішках через кордон. В опіковому відділені вечорами санітарки напивалися і «розважалися»: приходили у палату, штовхали Володимира, ображали, принижували. «Охоронці» їм не заважали – стояли поруч і сміялися.
Але Володимир не здавався. Тоді до справи взялися російські спецслужби, чоловікові почали колоти щось на зразок «сироватки правди». Тоді Жемчугов злякався, що мимоволі може здати своїх, і знову вирішив себе вбити.
– Я перегриз трубки крапельниці і почав в них дути, щоб в вену потрапило повітря і настала смерть. У мене майже вийшло. Але це побачили охоронці. Мене зв’язали, тут же поставили нові крапельниці. І все ж я не залишав спроб накласти на себе руки. Падав з ліжка, бив охоронців ногами, відмовлявся від їжі, просив мене застрелити, – згадує про найскладніші часи Жемчугов.
За вісім місяців перебування у лікарні Володимира жодного разу не виводили на вулицю. Легше з цим стало з кінця травня, коли Жемчугова перевели у СІЗО, де режим щодня дозволяв годинку побути на свіжому повітрі.
На волі дружина Олена щодня вела боротьбу за звільнення чоловіка. Зверталася в усі українські та міжнародні інстанції, навіть писала листи Папі Римському і королеві Великобританії.
Під час обміну Володимира Жемчугова спробував спровокувати російський пропагандист Грем Філліпс. Ображаючи Володимира, він кричав: «Кому ти там потрібен безрукий?». «Я потрібен своїй батьківщині, – відповів Володимир. – Україна своїх не кидає».
***
Відразу після звільнення з полону Володимира Жемчугова відвезли в лікарню Державного управління справами. Медики обнадіяли: шанс хоча б частково відновити зір є. Ще Жемчугову потрібно видалити грижу на животі, на нього чекають операції на очах і на вусі - у чоловіка пробита барабанна перетинка. І, звичайно, потрібні протези.
Попереду у Володимира Жемчугова тривале лікування і реабілітація. Для тих, хто може йому допомогти, повідомляємо номер його банківської картки 5351 4527 0048 3289 (А-Банк).
Реквізити для юридичних осіб: номер рахунку 29244825503000, ЄДРПОУ 14360080, МФО 307770.
Підготовлено за матеріалами газети «Факти».
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!