Холодний вітер, завиваючи, заглядав у вікно, ніби намагався порушити гармонію, що панувала у домі. Потріскував камін, у сусідній кімнаті бавилися діти. Мобільник заграв новорічний хіт «Happy New Year». «За кілька хвилин буду вдома, накривай стола. Обіцяю більше не запізнюватися у Святвечір. Я ж знаю, як сильно ти любиш Різдво», - тараторив у слухавку Василь. Таня лише усміхнулася, більшого щастя годі було бажати. Колись Коляда подарувала їй казку, про яку вже й мріяти не наважувалася.
Тетяна вийшла заміж у 20 років. Голландець Даніель, з яким познайомилася у київському потязі, у кавалерах довго не ходив. Таня ще зі шкільної парти мріяла про забезпечене життя у Європі. Тож коли підвернулася така можливість, не упустила її.
- От зіграємо весілля, і я назавжди поїду звідси, - не раз вихвалялася перед подругами. - Житиму в самісінькому центрі Амстердама, не знаючи горя.
Яким же розчаруванням було, коли Даніель після весілля повідомив, що вони залишаються в Україні. Мовляв, тут у нього хороша робота в міжнародній фірмі, гідна зарплатня, та й Тетяні не треба буде звикати до чужого менталітету. Поплакала, подулася, і врешті змирилася. Тим паче, що чоловіка у зв'язку з розширенням компанії переводили до Харкова. Тож вона все одно поїде з райцентру.
Кілька років Таня з Даніелем жили без дітей. Чоловік казав, що спершу треба придбати житло, купити автомобіль, заощадити грошей. Будь-які спроби жінки поговорити про нащадка переривалися на першому слові.
- Ну, чого тобі не вистачає? Я і так спину гну, щоб оплатити твої модні салони та магазини. Давай ще й дитину посадимо на мою шию! Станемо на ноги, тоді й подумаємо про маля, - повторював голландець ламаною українською мовою. Вона ж не наважувалася сперечатися з ним.
Новина про вагітність Тетяни стала для Даніеля шоком. Нервово намотуючи круги по кімнаті, хапався за голову, матюкався своєю мовою, кашляв, давлячись цигарковим димом. Врешті, заспокоївшись, дав «добро» народжувати. Боячись гніву чоловіка, Таня промовчала про те, що лікарі виявили синдром Дауна у їхньої майбутньої дитини.
***
- Ти геть здуріла? Нащо нам цей веселий ідіот?! - репетував голландець на весь пологовий будинок. - Залиш його тут, а ні - то щоб ноги твоєї не було в моєму домі! Він же потім нас обох з'їсть, коли почне дорослішати.
Медички, дивлячись, як статний іноземець панікує, й собі стали наполягати, аби Тетяна залишила малого. Мовляв, вона молода та гарна, при такому чоловіку ще не одного здорового народить. Таня почувалася, наче у коконі. Від безвиході хотілося кинутися в прірву.
- Ну, подумаєш, не вийде з нього професора. Зате буде заради кого жити. Не бери гріха на душу, не зрікайся дитини, - порадила сусідка по палаті.
Тетяна таки послухала жінку. Не вагаючись, пішла від іноземця. Однак на його честь назвала сина Данилом.
Попри усі застереження «доброзичливців», хлопчик ріс кмітливим та розумним. У два рочки вмів розмовляти. Рухливий та енергійний, він швидко подружився з дітьми у садочку. А ще малий гарно співав, любив розказувати вірші, тож завжди брав участь у дитячих ранках. Коли ж Данилко пішов до спецшколи, вчителі також не могли натішитися ним.
***
- Мамо, йдемо сьогодні до ялинки. Надійка з третього поверху ходила вчора з батьками, розказувала, що Дід Мороз роздавав усім діткам подарунки. А ще там стоять чарівні олені: якщо загадати бажання, тримаючи його за роги - воно обов'язково збудеться, - попросив малий.
- Данилку, яка ялинка? Сьогодні ж Святвечір, зараз за стіл сідати будемо. Та й подивися, який мороз на вулиці. Давай завтра вдень підемо, - намагалася відмовити сина.
- Завтра ми підемо колядувати до бабусі, а сьогодні - до ялинки. Мамусю, ну будь ласка, - вимолював ледве не навколішки.
Врешті Тетяна здалася. Малий був на сьомому небі від щастя: катався на поні, фотографувався з казковими героями, яких вишикували біля ялинки, заходився від сміху, коли мама, вдихаючи гель з повітряної кульки, писклявим голосом співала різдвяні пісеньки.
- А хто це у нас тут сміється? Подивися, Даринко, який сонячний хлопчик, - почула у себе за спиною Таня.
Обернувшись, жінка побачила високого русявого чоловіка. Незнайомець штовхав інвалідний візок, у якому сиділа руденька дівчинка Данилкового віку. Зустрівшись з ним поглядом, Таня почервоніла, наче школярка. Натомість чоловік, розпливаючись в усмішці, простягнув руку для знайомства.
- Василь. А це моя донечка Даринка. У неї ДЦП, але вона дуже хороша та слухняна дівчинка, - проговорив дзвінким голосом.
Перекинулися кількома фразами. Аби не стояти на морозі, Василь запропонував продовжити знайомство в кафе. Не помітили, як проговорили допізна. Чоловік розповів, що його дружина померла під час пологів. Довгий час він шукав жінку, яка б змогла замінити дівчинці матір, однак потенційні наречені, дізнаючись про ваду Даринки, різко пропадали. Тож змирився із самотньою долею, став для доньки і татом, і мамою. Таня також розповіла про свого іноземця.
Прощаючись, жінка продиктувала Василю номер свого телефону, однак була певна, що він ніколи не подзвонить. Тож коли зранку чоловік привітав її з Різдвом Христовим, щиро здивувалася. Він напросився до неї заколядувати. А коли відчинила двері і побачила на порозі нових знайомих з невеличкою валізкою, втратила мову.
- Даринка сказала, що ти їй сподобалася і вона хотіла б собі таку маму, - знизуючи плечима, перервав мовчанку Василь. - Я також не проти. Давай спробуємо збудувати спільну щасливу сім'ю?
- Ура, моє бажання збулося! Магія Різдвяної ночі подіяла! Я загадав, щоб Дарина була моєю сестричкою! - радісно підскакував Данилко, не помічаючи маминого зніяковіння.
- Ну, якщо всім подобається ця ідея, що я можу зробити? - театрально надула губи Таня. - Давайте будувати нову родину, а Господь нехай нам допоможе.
Відтоді минуло два роки. За цей час не було жодного дня, аби Василь чи Тетяна пошкодували про своє рішення. Навпаки, намагалися бути опорою один одному у всьому. Приходу ж Різдва раділи, наче малі діти, називали його своїм подвійним святом. А цьогоріч воно стало для них потрійним, адже напередодні Коляди Таня дізналася, що вони з Василем незабаром знову стануть батьками.
Марія МАРТИНЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!