Якби була четверта, то й ту забрали б у свою родину
Хіба думали коли багатодітні Осадчуки із села Стобихівка Камінь-Каширського району, що будуть аж тричі мати одних і тих же сватів! Осадчукові дівчата так запали в душу Семенюкам з Маневиччини, що три брати взяли собі у дружини трьох рідних сестер. Якби, казали, була ще й четверта, то й і ту забрали б до себе.
Оддаль від хатини стоїть давня пасіка зі старенькими вуликами, на якій трудився ще дід Адама Осадчука. До речі, цю післявоєнну хату не перенесли з хутора у село, як зробили з іншими оселями. «Чи не мед допоміг?» - допитуюся, та господиня лише хитро посміхається. Певно, ця місцина і справді ніби медом намазана, що до усіх дочок прилипли парубки з однієї сім'ї.
- Так, було таке, - киває головою Катерина Іванівна.
І не натішиться своїми дітьми. А виростила їх аж десять - троє дівчат і сім хлопців. На жаль, кілька років тому помер син, нема дня, щоб не плакала за ним. Гортаючи сімейний альбом, розповідає і не стримує сліз. Але щойно починаю розпитувати про їхню незвичайну родинну історію, обличчя жінки світиться усмішкою.
Понад двадцять років тому старша Надя вчилася у Ковелі в училищі. Мала подружку, з якою разом відвідували релігійні зібрання. Там і познайомилася зі Славіком. Той хлопець виріс у сім'ї, де виховувалося восьмеро дітей.
Коли молоді одружилися, до Стобихівки стали навідуватися в гості свати, часто приїздили з ними і їхні діти. Синові Павлові настільки сподобалася сім'я Осадчуків, що він вирішив взяти собі за дружину їхню Ганну. А перед тим порадився зі своєю старенькою бабцею.
- Бо йому совітували йти у приймаки в Ковель, - пригадує Катерина Іванівна. - Дівчина була одна в батьків, вчилася десь у Луцьку. Вони багати люди. От він, коли всі пішли на собраніє, остався вдома з бабою, бо вона слабувала. Питає її: «Хочу женитися, що ви мені порадите, звідки брати?» Баба каже: «Якщо візьмеш із города, то буде дивитися в твій карман, боятиметься дітей, свиней, корови. А ти ж ходиш на собранія, хочеш бути вєрующим, то бери з села, вона не буде боятися городів, свиней, корови». І він прийшов до нас.
Так Осадчуки віддали заміж другу дочку. Що цікаво, коли Семенюки завітали у Стобихівку, щоб справити заручини Ганни з Павлом, баба молодого теж приїхала і сказала: «Ми ще прийдемо і по третю». Пророчі слова старенької справдилися, хоча сама вона вже не дожила до наступного весілля.
Ще один син Семенюків Юра здобував стоматологічну освіту в Києві, але часто приїздив у гості у Стобихівку. Тут йому запала в душу Наталка - третя, найменша, дочка Адама та Катерини.
Ось так Осадчуки віддали своїх усіх дочок заміж в одну сім'ю. І не шкодують, кажуть, що і свати, і зяті хороші люди. Дівчата живуть заможно у Ковелі, часто навідуються до батьків, не цураються діда з бабою онуки. «В Наталки і Наді - п'єтеро дітей, в Гані тілько двоє», - каже Катерина Іванівна. І додає, що до них часто навідувався у гості ще один син сватів:
- Все нам журився: «Чого ви мені четверту дочку не вродили?»
Олена ПАВЛЮК,
Волинська область
Фото автора
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!