Іван Грушецький. Представник старшого курсу І-ї Української військової школи. Поручник, стройовий командир. Готував старшин для Армії УНР. У бою під Крутами йому пощастило вижити. Потім Іван Грушецький висвятився на священика. Був парохом православної церкви на Волині. У вересні 1939 року, в перші дні окупації Волині радянськими військами, його, як українського патріота, схопили й кинули до в’язниці. Помер у камері у серпні 1940 року.

Митрофан Швидун. Учень1-ї Української військової школи, під час бою під Крутами отримав поранення в праву ногу вище коліна. З поля бою його винесли товариші. Виживши і вилікувавшись, Митрофан записався у Запорізьку дивізію, служив в дієвій Армії УНР на панцирних потягах «Стрілець», «Вільна Україна», «Кармелюк». Незабаром дістав ще одне поранення – у ліве плече, внаслідок чого оніміла рука. Залишився на стройових посадах в УНР і після того, як його визнали військовим інвалідом. У 1920-1930 роки мешкав у Луцьку, був активним діячем місцевої української громади. У 1941 році став організатором Луцького куреня ОУН, багато бійців якого згодом опинилися у лавах Української повстанської армії. Його подальша доля невідома. 

Гнат Мартинюк. Уродженець села Годовичі Ковельського повіту Волинської губернії. У 1915 році закінчив Почаївську двокласну семінарію, потім навчався у військовому училищі в Петрограді, але не закінчив його. Після повернення в Україну вступив до 1-ї Української військової школи. Залишившись живим після Крут, у 1920-1921 роках служив старшиною охорони Головного отамана, у грудні 1921 року став випускником Спільної юнацької школи з підготовки старшин військового часу при 3-й Залізній дивізії. У 1922 році повернувся додому, працював викладачем української мови у рідному селі, заснував український хор імені Кирила Стеценка. Під час Другої світової війни прийняв сан, був священиком у селі Великий Порськ на Волині. Загинув у 1943 році.