Цими липневими днями святкуємо пам'ять святих рівноапостольних Великої княгині Ольги (24 липня) та князя Володимира (28 липня). Ми згадуємо їх не тільки як могутніх правителів країни, а як перших фундаторів християнства на Русі.
Княгиня Ольга прийняла керування могутньою державою після вбивства свого чоловіка, князя Ігоря, поки їхній син був неповнолітнім. Її знали повсюди. Сам константинопольський імператор Костянтин Сьомий Багрянородний хотів узяти її собі за дружину. Та мудро поступила вона, коли попросила його бути їй за хрещеного батька, як приймала Святе Хрещення в Константинополі.
Не зуміла Ольга переконати свого сина Святослава у прийнятті істинної віри, зате посіяла ці зернинки в серці онука Володимира. І як пише літописець: «Дали вони плоди великі». Мощі святої княгині були покладені князем Володимиром у збудованій ним Десятинній церкві. Зцілення відбувалися дивним способом. Тільки тим, хто підходив прохати про допомогу з вірою, віконечко над її гробницею відчинялося саме. В інших випадках воно було зачинене.
Та не так швидко прийшов до християнства Володимир. Посилав своїх послів і до мусульман, і до латинян, і до греків. І коли вони побували в Царгороді в храмі Софії Премудрості Божої, то повернулися зі словами: «Не знаємо, де були, чи на небі, чи на землі». З того часу вже не зволікав князь у своєму виборі.
А щоб віра його не похитнулася, то він раптово осліп. І коли до Києва прибула майбутня дружина Анна із Константинополя, то твердо заявила, що вийде заміж, коли князь охреститься. Він дав згоду – і під час хрещення сліпота минула. В Херсонесі (нині – місто Севастополь) на цьому місці збудований Володимирський храм, який красується й досі, та нагадує велич і могутність Київської Русі та її князів.
Не міг Володимир більше дивитися на дерев’яних, язичницьких ідолів, тому дав наказ усіх знищити. І того пам’ятного 988-го року зібрав увесь народ київський, щоби хрестити їх у водах Дніпра. І по всій Русі пройшло це Таїнство. Хто із розумінням поставився до цього, а хто підкорився зі страху.
І вчорашній мстивий і жорстокий правитель став прикладом смиренності та побожності. Князь розпочав будівництво церков, запрошував константинопольських церковних діячів, щоби просвітлювали руський народ в основах християнської віри.
1015 року він пішов із цього життя. Його тіло поклали у мармуровий саркофаг у Десятинній церкві. 1240 року монголо-татари зруйнували храм, а 1635 року, під час розкопок церкви, ініційованих київським митрополитом Петром Могилою, було знайдено останки князя Володимира. На жаль, мощі великого князя у XVII столітті були подаровані Успенському собору в Москві. І лише 25 липня 2ОО5 року мощі святого князя Володимира привезли до Києво-Печерської лаври.
Вже не один рік існує традиція служити молебні біля пам’ятника князю Володимиру в Києві 28 липня. І цей рік не буде винятком, коли зі всіх областей України з’їдуться не тільки священнослужителі, а й віряни. У церквах відправлятимуться Літургії, всі проситимуть заступництва Великого князя, дякуючи якому маємо на сьогодні істинну віру та церкву.
Олеся КУЛІШ
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!