Стрітення Господнє – одне з дванадцяти великих свят у році, належить до Богородичних. На 40-й день після народження Ісуса Христа Мати Божа та Йосиф виконали закон Старого Завіту – принесли первістка чоловічої статі до Святилища разом із жертвою. У храмі їх зустрів праведний Симеон, який, за біблійними переказами, був одним з перекладачів Старого Завіту з єврейської на грецьку мову. Коли він перекладав книгу пророка Ісаї, то засумнівався в передбаченні про те, що Христос народиться від Діви. Хотів навіть виправити текст, але в цю мить йому з’явився ангел і сказав, що він не помре, доки на власні очі не побачить Спасителя та Діву, яка Його народила. Свідком цієї великої події була і стара пророчиця Анна, котра завжди перебувала в храмі.

На празник Стрітення за традицією вірні освячують у церкві свічки, які несуть до своїх домів як символ світла й очищення. Називаються вони громничними, бо під час грози їх запалюють і ставлять перед образами, щоб уберегти людей, дім і худобу від стихії. У саме свято Стрітення, прийшовши з церкви, колись запалювали громничну свічку, щоб весняна повінь не нашкодила посівам, щоб мороз дерева не побив. Протягом року зберігали такі свічки на покуті або ж вплітали у дідухи. А ще цю свічу колись давали в руки тим, хто помирав.

У народі кажуть, що цього дня весна зустрічається із зимою. Як на Стрітення є під стріхами бурульки, то буде добрий урожай кукурудзи. Якщо на деревах іній – вродять добре гречка та бульба. Ясний і тихий день – на хороший врожай і роїння бджіл.