«Хотілося би почути відповідь священика, чому така важлива молитва за покійних? Чим вона корисна тим, хто відійшов у Вічність?»
Олег К., м. Камінь-Каширський, Волинська область
На запитання читача відповідає викладач Волинської православної богословської академії, священик Андрій Хромяк:
– Треба пам’ятати, що той, хто пішов із земного життя, не потребує ні пишних пам’ятників, ні гробів. Але це данина традиції. Померлий потребує нашої молитви – гарячої та щирої. Вона ніколи не буває даремною. Якщо люди померли без покаяння за якісь гріхи, а ми будемо за них молитися ревно, Господь прийме нашу молитву.
В одному з патериків розповідається про келаря (завідувача монастирської комори). Якось він упав у гріх нестримності, про що зізнався настоятелю, але не встиг повноцінно розкаятися, бо передчасно помер. І ось ігумен зібрав монахів з проханням: «Наш брат помер нерозкаяним, бо диявол спокусив його. Ми, знаючи його добрі діла, за нього маємо старанно помолитися – так, як він старанно трудився для нас». Три дні й ночі провели у пості та молитві за прощення його гріхів монахи. І тоді настоятель сподобився видіння. Він побачив диявола, що прийшов до Господа зі словами: «Владико-Господи, цей чоловік, над яким я працював і якого спокусив, є мій, не забирай його від мене». А Господь відповів: «А як же я можу не зважати на мольби братії, яка постом та молитвою просить мене, щоб я відпустив йому цей гріх? Я помилую цього чоловіка». Коли настоятель зайшов у келію, де лежало тіло монаха, обличчя того вмить стало світлим. Так зрозуміли: Господь зарахував його до прощених. Тож частіше згадуймо у молитвах померлих.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!