Ім’я кардіохірурга Миколи Амосова відоме в усьому світі. Він врятував тисячі людей, саме його, безпартійного, неодноразово обирали депутатом, його іменем названо одну з малих планет, він створив у Києві Інститут серця, його книжки перевидаються усіма європейськими мовами. І хоч Микола Амосов був росіянином, завдяки народному голосуванню став другим серед 100 великих українців – попереду лише Ярослав Мудрий.
Дві дружини
Майбутній професор, академік народився в селі Ольхово Вологодської області, яке совєти затопили водосховищем. Змалку жив дуже бідно. Після Першої світової війни батько повернувся додому, але незабаром пішов з сім’ї. Мама була акушеркою, та ніколи не брала подарунків від пацієнток. «Вона стала для мене прикладом на все життя. Бабуся навчила молитися, селянське господарство – працювати, а самотність – читати книжки. Коли став піонером, перестав вірити в Бога», – писав Микола Амосов. Ніколи не був ні комсомольцем, ні комуністом, очевидно, вплинуло те, що в таборах загинули брат і рідна тітка.
Спочатку майбутній хірург вступив в індустріальний інститут, а потім в Архангельський медичний інститут. За перший рік закінчив два курси – і перед самою війною вже отримав дипломи лікаря-хірурга та інженера, що у майбутньому допомогло у наукових відкриттях. Під час навчання познайомився з Галею Соболевою, з якою одружився у 21 рік. Але перед війною сімейне життя набридло, любов пройшла, дітей не було, і тому з дружиною вирішили пожити окремо.
Усю війну пройшов головним хірургом польового госпіталю. Оперував у наметах без електрики – і в таких умовах врятував тисячі поранених! На фронті познайомився з полтавчанкою Лідою Денисенко, яка була операційною сестрою. Їхній роман тривав пів року. Але одружився з нею, коли прийшов лист від Галі. Вона служила на Північному флоті, вийшла заміж і чекала дитину.
День перемоги Амосов зустрів у Польщі. Але війна продовжилася аж у Маньчжурії, де лікував від тифу японських військовополонених. Уже після війни працював хірургом у москві, Брянську. А з 1952 року – в Києві, де прожив майже пів століття. Спочатку Амосови тулилися в однокімнатній квартирці без ванни і вбиральні. Проте ніколи ні в кого нічого лікар не просив. І коли став відомим, отримав чотирикімнатну квартиру у старій будівлі. Сюди перевіз 7 тисяч книжок!
Дочку ледь не залікували московські психіатри
«За двадцять років сімейного стажу потреби в дітях не відчував. Ліда наполягла. Але як побачив цю маленьку, червоненьку кволу істоту, так і зрозумів – скінчилася свобода, уже не втечу. Які б сирени не зваблювали», – зізнавався Микола Амосов. Єдину дочку Катерину виховував згідно з наукою. У три роки вміла читати, з чотирьох вчила англійську. У 15 років вона за один рік здала екзамени за три останні класи школи. Поступила в медінститут. Але після першого курсу був нервовий зрив. «Московські психіатри ледве не залікували її психотропними засобами. Втрутився, забрав додому. Одужала, але рік втратила. Закінчила інститут з відзнакою, вийшла заміж, у 33 роки захистила докторську дисертацію», – згадував Амосов.
Тепер Катерина Амосова – одна з провідних вчених з кардіології, до 2018 року була ректором Київського медичного університету імені О. Богомольця.
Протез серцевого клапана зробив з… рукава сорочки
Саме у столиці України Микола Амосов прославився як відомий в усьому світі кардіохірург. З доповідями їздив в Румунію, Чехословаччину, США. У Мексиці побачив операцію на серці з апаратом штучного кровообігу. Це медичне досягнення зацікавило, а оскільки купити апарат було неможливо, то Амосов розробив власний проєкт, благо мав інженерні знання. Спочатку провели експерименти на собаках, а 1959 року вдало прооперували хлопчика з вродженим пороком серця. Тепер в інституті серця щороку проводиться близько трьох тисяч операцій на серці, двох тисяч операцій зі штучним кровообігом. У 1963 році Амосов вперше в срср зробив протез мітрального клапана з… рукава нейлонової сорочки. А з 1970-х зацікавився штучним інтелектом, разом з кібернетиками створив перші у світі автономні роботи, керовані штучною нейроновою мережею.
Попри популярність, був скромною, простою людиною. Переказують один випадок з Криму, де Амосов, одужавши від туберкульозу, вчив колег лікувати цю недугу. Якось він скромно стояв біля корпусу санаторію, і один з лікарів наказав йому віднести журнали в адміністрацію. Амосов мовчки це зробив, а потім на нараді зауважив: «А мене, професора, тут вже зробили кур’єром». Йому було вкрай важко змиритися з безнадійно хворими, тому смерті приймав близько до серця. А особливо дитячі. Казав: «Я лише прослуховую серце, а в обличчя намагаюся не вдивлятися. Ось після операції – інша річ».
Вітав незалежність України
Микола Амосов у хворих ніколи нічого не брав і навіть у вестибюлі висіло розпорядження: «Прошу не робити подарунків персоналу, крім квітів». Сам казав, що «партія приголубила безпартійного товариша», нагородивши званнями, орденами, державними преміями. Але його совість перед виборцями чиста: не обіцяв, не брехав, комуністів не славив. Проти влади не виступав, але крамольні книжки через кордон возив багато. Заздрив західним колегам в умовах роботи, але виїхати й думки не виникало. Права бідного народу на роботу, лікування, освіту, квартири йому здавалися важливішими за свободу преси. І лише після Горбачовської перебудови змінив свою думку. Незалежність України Амосов вітав, стверджував: якщо є народ, є мова – повинна бути країна.
Оперував великий кардіохірург до 80 років! Але коли почав прогресувати порок серця, у Німеччині йому зробили складну операцію. Іронія долі – великий Амосов врятував тисячі людей від серцевих хвороб, а сам у 2002-му помер від інфаркту, не доживши кілька днів до 89 років. Пацієнтів, які завдячують Амосову життям, збереться як ціле місто. Його ім’я стоїть поряд з Гіппократом, Кохом, Фрейдом, які входять до списку ста великих лікарів людства. А книжки Миколи Амосова «Думки і серце», «Моя система здоров’я» і тепер читають мільйони людей у всьому світі.
Олена ПАВЛЮК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!