Волинь

Виготовляє престоли та придорожні фігури

19 жовтня 2005, 00:00
0
0
Сподобалось?
0
Село Синове, що в Старовижівському районі на Волині, віддалене. Люди тут в основному безробітні. Хазяйнують на власних городах, щось продають з господарства – і так виживають. Молодші їдуть на заробітки в Росію чи інші області України. Бувало так, що квитки на поїзд в Москву хлопці із села закупляли цілими… вагонами. У цьому селі дуже багато молодих неодружених хлопців. Дівчата, закінчивши школу, зразу ж поспішають в місто. Здобувають якусь спеціальність, десь прилаштовуються – і вже на батьківщину не повертаються. А от хлопці…
– Вони, закінчивши училища, повертаються в Синове, а то й взагалі після школи нікуди не виїжджають, – сказали нам у Синівській сільській раді. – Роботи ж не мають.Тож і шукають тимчасові заробітки, щоб якось вижити.
– Мабуть, проблема безробіття породжує іншу проблему – пияцтво? – запитали секретаря сільської ради.
– Та ні. Пити ж нема за що. Але хто захоче, то, звісно, дешеву випивку знайде. У нас ще й інша проблема – десь до сорока хлопців ходять неодружені. Село старіє. Мабуть, саме безробіття, неспроможність утримувати сім’ю і відштовхує їх від рішення створити сім’ю.
Дійсно, навіть ті, хто здобув якусь спеціальність, не мають роботи. Олександр Мельник – один з них. Хлопець ще зі школи любив малювати. Тому після десятирічки навчався в училищі, яке готує спеціалістів-різьбярів. Закінчив його – і в армію.
– Там йому було добре служити, – каже батько хлопця. – Командир як дізнався, що Саша вміє вирізати по дереву, то почав замовляти різні речі, а за це відпускав сина у відпустку додому.
А коли на навчання приїхали американські солдати, то й вони взяли за океан Олександрові дерев’яні сувеніри. І теж безкоштовно.
Відслуживши в армії, хлопець повернувся додому і став майструвати меблі. В оселі, де мешкають Мельники, майже все зроблене його руками: стільці, тумбочка, шафи і навіть ліжка. Мабуть, якби хлопець жив у місті, то на різьбярстві мав би добре. А так… Щоб заробити хоч якісь гроші на прожиття, змушений, як і всі, виїжджати на сезонні роботи.
– На жаль, у Москві я працюю не за фахом, а на будові, – каже Олександр. –  Хоча не відмовився б від роботи різьбяра.
І коли випала нагода зробити для однієї церкви престол, то Саша із задоволенням взявся за справу. А нещодавно, на свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста (саме в цей день у Синовому престольний празник) поблизу хати Мельників встановили і освятили придорожнього хреста, фігуру, як по селах їх називають.
– Такі хрести встановлюють на перехрестях доріг, у центрі і на окраїні сіл. Як обереги від всього злого і недоброго, – каже Саша.
Дерево на хреста виділили місцеві лісники, а ось всю роботу з обробки матеріалу та складання хреста взяв на себе Олександр. Роботу виконав швидко і якісно. Чи ж буде в майбутньому молодому майстрові де застосувати свої знання і вміння?
Марія ДУБУК,
Волинська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!

Читайте також

Увага! Коментарі відсутні! Прокоментуйте першим...

Ваш коментар

Ви погоджуєтесь з правилами коментування.
Реєстрація Вхід
Забули пароль?
Реєстрація Вхід
На ваш E-mail буде відправлено лист з інструкцією
Реєстрація Вхід
Зареєструватися