Вперше столичний статус Рівне отримало у 1919 році, коли Директорія Української Народної Республіки на чолі з Симоном Петлюрою під натиском червоної більшовицької навали була змушена залишити Київ. Тоді у квітні 1919-го центр перенесли до Рівного, а на залізничній станції спинився вагон із урядовцями. З цього приводу побутувала цікава приказка: «Під вагоном – територія, у вагоні – Директорія».

Було створено новий уряд на чолі з Борисом Мартосом, затверджено міністрів: внутрішніх справ – Мазепу, закордонних справ – Темницького, військових справ – Сиротенка, справедливості (юстиції) – Лівицького, освіти – Крушельницького, земельних справ – Ковалевського, пропаганди – Лазанівського, пошти (зв’язку) – Паливоду й інших. Новий уряд першим ділом видав декларацію, в якій зокрема закликав народ об’єднати сили для боротьби з більшовиками (українськими й московськими). Події на фронті на той час розвивалися не на користь українського війська. Уряд Директорії і штаб армії 5 травня евакуювалися з Рівного. 

Друге проголошення Рівного столицею припадає також на весну 1919 року, коли 27-річний генерал-хорунжий Володимир Оскілко спробував усунути Симона Петлюру від керівництва Армією УНР і за одну ніч влаштував державний переворот. Оскілківцям вдалося захопити казну УНР, що складала приблизно три мільйони українських карбованців. Газета «Воля» надрукувала кілька звернень отамана Володимира Оскілка до українського народу, в яких він сповіщав, зокрема, про скинення «влади зрадників», обіцяв селянам віддати землю у приватну власність. Себе ж оголосив новим головнокомандувачем армії УНР і відразу ж приступив до формування нового уряду. Водночас почалося «полювання» на Симона Петлюру, який залишався на волі, однак у Рівному заарештувати отамана не вдалося – він опинився у Здолбунові. 

Тим часом Рівне атакували частини корпусу Січових Стрільців Євгена Коновальця, загони петлюрівської польової варти й один бронепоїзд, у результаті чого переворот Оскілка зазнав повної поразки. Самому ж генералові-бунтівникові вдалося втекти.

Столиця райхскомісаріату

Втретє Рівне стало столицею  німецького райхскомісаріату –адміністративного утворення, що охоплювало частину сучасних українських та білоруських земель. Керував Еріх Кох. 

Із березня 1942 року цей «маленький Сталін», як його називали в Берліні, став навіть випускати українські гроші. Було встановлено офіційний курс: 1 німецька марка рівносильна 10 українським карбованцям. Грошові знаки друкувалися Центральним емісійним банком України в місті Рівному. Під натиском радянських військових частин у 1944 році німці залишили місто.