У Надії Безшерстої із села Боремель Демидівського району є сімейна цінність, яка для її родини дорожча від золота. Це вишитий рушник та дві весільні ікони, які передаються родиною з покоління в покоління з 1900 року. 

– Саме тоді, понад сто років тому, вишила рушник моя прабабця Мотрона, – розповідає Надія Безшерста. – Ця робота стала своєрідним обрядом – з піснею про щасливу долю, яка не мала права перерватися, доки з-під голки не народиться останній узор. Вишивала в суботу, адже саме цей день, за народним повір’ям, вважався найбільш придатним для вишивання і щасливим для жіночої долі. Перед початком роботи обов’язково читала молитву-прохання, а після завершення  – молитву-подяку. 

Родинні атрибути, вишиті бабою Мотроною, уже дійшли до п’ятого покоління, і наразі Надія Несторівна готова передати їх далі – внучкам. Але неодмінно в день весілля, бо саме такою була заповідь. 

Часто бере родинні цінності на різні виставки. Доторкнутися до прадавнього рушника довелося й мені – на фольклорно-мистецькому фестивалі в селищі Демидівка. А після фестивалю рушник з іконами перейдуть в нове покоління. Чекати, за словами нинішньої хранительки реліквій, зосталося не так вже й довго…