На Рівненщині триває процес передачі земельних ділянок учасникам АТО. Втім, далеко не всім вдається отримати у власність землю вчасно та без перешкод. Кіборг, командир протитанкового взводу 80-ї бригади Володимир Рибачок із райцентру Сарни з позивним «Лісогор» стояв біля Донецького аеропорту. Каже, що 28 днів увесь ДАП у нього був як на долоні. Нині ж, у мирному житті, чоловік виборює обіцяні державою пільги.
На підстиупах у ДАП потрапили в оточення, бо росіяни хотіли полонити Муженка
Їхав на Донбас Володимир Рибачок інструктором, оскільки не на словах знав, що таке зброя. Свого часу служив у елітних військах Радянського Союзу (в десантно-штурмовому полку). На схід у зону АТО пішов добровольцем у серпні, після кривавих боїв під Іловайськом.
– Дружині не казав, що йду сам. Дурив, ніби отримав повістку. Знаючи, що там відбувається, сидіти вдома я не міг, – каже Володимир. Донецький аеропорт став місцем запеклих боїв між українськими військовими та бойовиками. Через постійні обстріли летовище виявилося фактично відрізаним від постачання, доставка будь-якого вантажу на територію була ризиком для життя. Якийсь період заїжджали через «сепарський» блокпост. «Це було жахливо і огидно», – зізнається Володимир. Розповідає, що набої не давали завозити, а от воду і їжу могли провезти спокійно. Та коли денеерівці порушили домовленості, українські вояки мусили прориватися з боями.
22 січня 2015 року, коли кіборги вийшли з ДАПу, на його околицях відбулася найзапекліша битва. Тоді на позицію групи військ 80-ї, 95-ї та 25-ї бригад приїхав начальник Генерального штабу Віктор Муженко.
– Певно, сепари якось дізналися, бо відразу взяли нас у кільце. Тоді сунула трикілометрова колона з ворожими танками, – розповідає Володимир.
Змучені, але з величезною жагою до перемоги, близько трьохсот бійців прийняло нерівний бій з терористами. Бойовики йшли на них з танками, «Уралами», БМП, а в наших захисників не техніка, а брухт… Ремонтували машини на ходу. «Лісогор», підвівши очі до неба, каже, що лише завдяки Богу вони вижили в тому пеклі.
Цікавлюся, чи дочекалися похвали від генерала Муженка, адже на його очах розбили величезну колону ворожих бойових машин?
– Як я можу думати про похвалу, коли в мене один поранений, один загинув? – втираючи сльози, каже кіборг. – Мені людей потрібно було вивезти. Солдати були виснажені морально і фізично.
У чиновників своя гра
Після боїв за аеропорт Володимира відзначили першою нагородою – медаллю «За військову доблесть» від міністра оборони. Представляли «Лісогора» до нагороди «За мужність», але чомусь боєць і досі її не отримав. Повернувшись до мирного життя, на Рівненщині воює за обіцяні пільги. Однак неповоротка бюрократична машина не дуже охоче ворушиться заради наших захисників.
– На Донбасі ми захищали країну, а тут порядку як не було, так і немає, – бідкається кіборг.
Володимир каже, що після повернення з війни створюється враження, що влада живе в одному світі, а народ – в іншому. Бійцю вже більше року не можуть надати земельну ділянку.
– Ми воювали не за те, щоб отримати якусь землю. Це вже потім пообіцяли. Держава ж сказала, що ви заслужили, але тут намагаються обдурити всіх, – не стримує емоцій Володимир.
Ми поцікавилися в начальника земельного відділу Сарненської міської ради Наталії Корнійчук, яка причина, що бійці залишаються без обіцяного «клаптика» землі. Чиновниця повідомила, що відсутня необхідна документація. За її словами, роботи з виготовлення нового генерального плану Сарн завершені. Однак наразі проект генплану в Києві – проходить державну експертизу. І лише після виправлення всіх зауважень сарненські депутати зможуть затвердити документ. Але коли це буде, прогнозувати ніхто не береться. Загалом, за даними Держгеокадастру, на території Рівненщини виявив бажання отримати землю 5491 учасник АТО і член родини загиблих військовослужбовців. Одержати дозволи на розроблення проектів землеустрою для відведення земельних ділянок вдалося лише 2859 особам. Загальна площа наділів, які передадуть у власність, становить 435,24 га. На Волині ж дещо активніші з роздачею землі. Так, майже 4200 атовців отримають близько 1900 гектарів. Однак бійці нарікають, що, повернувшись додому, їм доводиться боротися за свою землю вже не зі справжнім ворогом, а з бюрократією та чиновницькою байдужістю.
Катерина ЛОЗИЦЬКА, Рівненська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!