Ця моторошна історія у липні 1999-го сколихнула всю Україну: на Рівненщині з могили викрали тіло 9-річної дівчинки! Справу тримав на контролі сам президент Леонід Кучма. Однак тоді жодна ниточка до злочинця так і не привела. 17 літ материнське серце не має спокою. І ось відомі екстрасенси, до яких звернулася родина, назвали ім’я винного у їхніх душевних муках. Запевняють: Марійку вийняв з труни російський маніяк.
Доньок пожирала спадкова хвороба, а лікували кашлюк
На долю Євгена та Галини Дмитруків із села Невірків Корецького району випало багато страждань. Хоч добре між собою жили, народили трьох донечок, якими дуже тішилися. Тільки біда: дітки постійно хворіли. Скільки всякого лікування пройшли, страшно й сказати, проте ніщо не давало результату. Та й діагнози постійно мінялися – від коклюшу до запалення легень. Кашляючи, діти аж задихалися й синіли! Коли старшій Людочці виповнилося 11 років, нарешті встановили справжню причину, що пожирала її тіло. Це спадкова хвороба муковісцидоз. Діагноз підтвердили і в менших сестричок. Батьки, дізнавшись, що то таке, взялися за голову: діти могли будь-якої миті померти, адже їх постійно лікували від зовсім іншого.
Муковісцидоз підступний тим, що його можна виявити лише завдяки спеціальним аналізам. Проте підстави їх зробити були, оскільки дівчатка постійно хворіли на різні легеневі недуги. З перших днів життя малюки з таким діагнозом потребують спеціального лікування, адже мають проблеми з легенями та підшлунковою залозою, повинні дотримуватися дієти, вживати ферменти для роботи шлунково-кишкового тракту, вітамінні комплекси, а також їм слід проводити муколітичну терапію, яка би полегшувала відкашлювання. Інакше вік пацієнтів може бути дуже коротким… У провідних європейських країнах люди з муковісцидозом зустрічають 40-річний ювілей, доживають й до 60-ти. А в нас гірка статистика.
– Люді поставили діагноз в одинадцять років, Марійці – в шість, Тані – в три, – згадуючи пережите, розповідає мама Галина. – Марійці найважче далося. Їй аж пальчики повикручувало. А Люда, хоч найстарша була, а мала найлегшу форму. Вона і школу закінчила, і фактично до останнього на велосипеді їздила.
Батьки моталися по всій Україні в пошуках порятунку для своїх дітей. Були і в Рівному, і в Києві (там донькам нарешті встановили інвалідність), і у Львові, де проходили курси масажу від іноземців – училися правильно масажувати спинки дітям, аби краще відкашлювалось. А дівчатка все одно гасли. Особливо менші. Тільки сира погода – знову заходяться надривним кашлем. Здавалось, аж їхні легені з грудей вискакують.
Марійку виносили із цвинтаря на кришці труни?
Марійка згасла, маючи всього дев’ять рочків. Серед літа вона так стала кашляти, що аж задихалася. Дитину ще встигли відвезти в лікарню в область, але то були останні її дні. Дівчинка померла у ніч на 13 липня. А ховали її наступного дня.
– Як зараз пам’ятаю, то була середа, – каже Галина Дмитрук, яка мільйон разів прокручувала ті події у своїй пам’яті. – Я щодня була там, на могилках. І в п’ятницю приходила з дівчатами, все було нормально. А в суботу, повертаючись із ринку з продуктами, бо ж мали робити «дев’ять днів», знову зайшла. Дивлюсь, ніби вінки не так стоять. Торкнулася хреста, а він хилиться і весь у піску. На душі стало неспокійно. А коли побачила чиїсь чоловічі сліди, зрозуміла: дитини в землі нема.
Рідні з підозрами негайно звернулися до голови сільради. Запитую в Ростислава Рокитенця, Невірківського сільського голови, чи ж відразу повірив у припущення пані Галини.
– А чого ж ні, тож усяко може бути, – каже. – Я подзвонив дільничному, розповів ситуацію. Той порадив звернутися в прокуратуру, щоб дозволили розкопати могилу. Рідні написали заяву, і прокурор дав добро. Розкопували дитячу могилку в присутності сільського голови та священика. Коли під лопатою почали з’являтися квіти і свічки, стало зрозуміло, що там справді хтось похазяйнував. А коли дідусь дівчинки скочив у яму, аби підняти труну, обімлів: ні кришки, ні тіла дитини в домовині не було. Лише подушечка, яку вклали Марійці перед похороном.
– Так страшно було, що не передати, – пригадує згорьована мама. – Сусіди з нами ночували місяць. Ми навіть удень хату зачиняли на ключ. Почуєш який шелест – усе мліє. Значить, ідуть до нас, бо ми їх (розкрадачів могил, – авт.) викрили.
Але кому була потрібна мертва Марійка? Справа набула всеукраїнського розголосу, версій розглядалося кілька. Однією була навіть та, що до зникнення тіла причетні… англійські медики, що оглядали дитину. Звісно, у неї ніхто з родини не вірить. Інша – що то діло рук сатаністів. Міліція прочісувала територію навколо вздовж і впоперек, та нічого підозрілого знайти так і не змогла. Кажуть, справа була на контролі в самого Кучми, тодішнього президента України. Проте резонанс не приніс їй успішного розкриття. Врешті, про вкрадену Марійку люди в погонах стали забувати… А материнське серце не знаходило спокою. Хоч Дмитруки – люди віруючі, у відчаї кинулися шукати правди у ворожок.
– Одна нам сказала: «Тіло повезене по Київській трасі в бік столиці. Не шукайте, не тратьтеся – повернення Марійки я не бачу», – пригадує жінка. – І з тих пір ми більше не їздили. А ще нам сказали, що до року в хаті знову буде покійник. І справді… Не стало донечки Тані. Похорон другої дитини Дмитруків викликав страшний ажіотаж. Міліція проводила відеозйомку процесії й потім місяць охороняла могилу Тетянки. Але цього разу все обійшлося спокійно.
Наважилися на четверту дитину – і мають заради кого жити
Переживши вже дві втрати, мама розуміла, що її донька Люда теж приречена. Гнала від себе страшні думки, та їх повертав кожен черговий напад кашлю, що прискорював загибель її дитини. Як житиме далі й навіщо, не знала.
– Згадалось, як наш лікар, що обстежував дівчаток в обласній лікарні, мені сказав: «От якби ви народили хлопчика, він був би здоровий», – пригадує жінка. – І коли я завагітніла четвертою дитинкою, молила Бога, щоб це було так.
І справді, жінка ходила хлопчиком. Каже, генетики мало не кожні два тижні її оглядали, чи ж добре плід розвивається. Так народила сина Віталика, маючи 38 літ. Тоді ще Людочка була жива. А коли через два роки і її поховала, то зрозуміла: син врятував їй, матері, життя.
– Якби не ця дитина, то чи в монастир іти, чи в петлю, – відверто каже, і на очах з’являється сльоза. – Це єдине, що заставило нас з чоловіком жити. Знаєте, тоді, коли ми їздили до ворожок, одна все мені казала, що хлопчик на картах «падає», питала, чи не робила, бува, абортів. А син же тільки мав народитися… З роками горе через втрату дітей трішки притупилось. Але ж не забулося. Бабуся, кажуть, таки не змогла перенести смерть трьох онучок, і її розум помутився. А батьки знайшли сили до життя. Тим більше, що генетичне обстеження показало: їхній син цілком здоровий, хоч і є носієм гена муковісцидозу.
Вже і Віталик підріс, а таємниця зникнення Марійки тривожила. На одному з телеканалів іде популярна передача «Битва екстрасенсів», у якій беруть участь прозорливі люди.
– З яким захопленням ми її дивилися! – каже Галина Дмитрук. – Якось братові дівчата, племінниці, напосіли: напиши та й напиши туди, може, якраз Марійку знайдуть. От ми і написали. Приїхала команда екстрасенсів-детективів аж через рік. І те, що від них почули, родину просто шокувало.
Наталія КРАВЧУК, Рівненська область
Фото автора
В Україні частота захворюваності на муковісцидоз становить 1 на 2300 новонароджених. Щороку маємо 250-300 хворих немовлят (загалом у світі – 45000 випадків на рік). Частота носіїв гена муковісцидозу – 3-4%. Всього на земній кулі близько 275 мільйонів людей є його носіями.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!