І був одним з організаторів Нобельської премії для гумористів
Роман Демчук родом з Івано-Франківщини, але вже понад сорок років мешкає в Зарічному, найвіддаленішому райцентрі Рівненщини. До найближчого видавництва - близько двісті кілометрів, але це письменнику-гумористу не заважає видавати свої твори для дітей окремими книжками. Одну з них визнали найкращою дитячою книжкою року в області.
- Як Вам вдалося за невеликий проміжок часу видати таку кількість?
- Три з половиною роки тому в мене виявили пухлину на спинному мозку, що кардинально змінило мій характер і внутрішній світ. Я покинув роботу, бо не міг ходити після операції, часом тижнями не можу встати з ліжка й досі, потерпаю від болю. До того часу, для прикладу, не любив домашніх тварин, не звертав уваги на пташок. А тут почало цікавити все, що нас оточує. І несподівано прокинулося бажання писати для дітей. Уже першу мою книжку в цьому жанрі визнали кращою на Рівненщині. Це так окрилило, що видав їх уже аж десять. Лікарі давали мені вісім місяців життя, а я от живу вже четвертий рік.
- Хто Вам допомагає? Маєте спонсорів?
- Про все дбаю сам: домовляюся з видавництвом, друкарнею, художником (для дитячих книжок важливе оформлення, тому співпрацюю з художниками, які малюють для «Малятка»), займаюся розповсюдженням. Усі витрати покриваю за рахунок власної пенсії. Відсотків сімдесят її йде на видавництво, а живемо удвох з дружиною на її пенсію.
- І вона не нарікає?
- Навпаки, підтримує, бо розуміє, що творчість тримає мене на цьому світі.
- Як Ви прийшли в літературу? Адже професія Ваша, спеціальність дуже далекі не тільки від художнього, але й писання взагалі.
- Так, я закінчив житлово-комунальний технікум у Чернівцях, потім - відповідний інститут у Львові. Після навчання направили в Зарічне, будував тут банно-пральний комбінат, готель. Потім перейшов у дорожньо-будівельне управління, де пройшов усіма щаблями кар'єри - від майстра до начальника - й очолював це підприємство 33 роки. Але ще будучи школярем, складав кросворди, ребуси, бо малював непогано, оповіданнячка писав невеличкі, замітки, які друкували в «Зірці» (республіканська дитяча газета). Приїхавши в Зарічне, писав у місцеву районку, згодом літературну сторінку «Провесінь» вів. Писав фейлетони, гуморески до обласних газет, почав друкуватись у «Перці».
- В Україні так звану Нобельську премію вручають кращим гумористам на березі мальовничого поліського озера Нобель. Не помилюся, якщо скажу, що ця подія відбувалася не без Вашої участі?
- Авжеж, я був і організатором, і автором сценарію, і ведучим, і якоюсь мірою навіть спонсором цього неординарного фестивалю українського гумору. А виникла ідея провести щось подібне за доволі своєрідних обставин: коли в районі зменшилося майже до нуля фінансування на дороги. От ми й задумалися, як привернути до себе увагу, а точніше, що б таке зробити, щоб в області стало соромно за поліські шляхи перед відомими людьми, які сюди приїдуть. Вирішили використати, себто обіграти назву озера з найпрестижнішою літературною премією світу. А далі, як то кажуть, діло техніки. Колеги-письменники з Рівного залюбки підтримали, але всі організаційно-матеріальні проблеми поклали на мої плечі. А куди було подітися? Правда, й зиск від цього певний з'явився: область відразу виділила на ремонти доріг 300 тисяч гривень, забезпечивши десь на два-три місяці роботою наше підприємство.
- Як Вам, галичанину, на Поліссі живеться? У рідні краї не тягне?
- Незабаром п'ятдесят років мине, як приїхав сюди. Точніше, прилетів: з Рівного колись «кукурузник» здійснював сюди регулярні рейси. Вийшов із літака, а на аеродромі бархани піщані, одне-єдине двоповерхове приміщення в містечку... «Ніколи тут не приживуся», - вражено подумав тоді. Але людина, як та африканська риба амкуру, що може жити в мулі півроку, чекаючи в пересохлому озері сезону дощів, пристосовується до будь-яких умов. Головне, аби поряд були друзі й однодумці. І поговорити було з ким. От на безлюдному острові я б не вижив.
Микола ШМИГІН,
Рівненська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!