У цьому переконаний директор агрофірми «Хавест-агро», що у Млинівському районі на Рівненщині, Андрій Ясниський. Принаймні вони крок за кроком наближаються до цього показника, і цьогоріч тут середня врожайність пшениці склала 90 центнерів на круг, а окремі пшеничні та ячмінні поля перевищили 100-центнерний показник. Це є рекордом за всю історію підприємства й одним з кращих показників в Україні.
- Що для цього треба, Андрію Михайловичу, щоб так рясно врожаїлася нива?
- Насамперед треба подякувати Богові за сприятливу погоду. По-друге, до такої врожайності ми йшли не один рік. Загалом підприємство існує десять років. Донедавна рекордним показником вважалося 75 центнерів з кожного гектара, а нині ми впритул підійшли до 100-центнерного рубежу. А найголовніше у цьому, що долею врожаю переймається людина, для якої хліб - смисл усього життя. Я говорю про Маркуса Шютте, власника «Хавест-агро», котрий вклав інвестиції в українську землю, заснував сільгосппідприємство і на власному прикладі засвідчив, що на теренах України можна бути навіть кращим господарем, ніж європейський.
- Попри Вашу економічну, соціальну, жертовну успішність, давайте повернемося до вищесказаних тернів. Що все-таки стоїть на заваді на шляху підприємницької діяльності? Якщо держава, то в чому вбачаєте поміч від неї?
- На сьогодні підприємство вийшло на такий рівень, що готове вирішувати усі виробничі питання самостійно. Був такий період, коли ми скористалися допомогою однієї з державних програм. А що потім? Тривалий час мали доводити, що сертифікати якості нашої продукції відповідають дійсності. І це при тому, що вона дійсно найвищої якості. Зрештою, суд у цьому процесі ми виграли, натомість ще раз переконалися, що будь-яка допомога має небезпеку. Варто також наголосити ще на двох моментах. Нині українські закони не дозволяють перспективно розвиватися аграрному сектору. Ми уклали угоду про підтримку навчання за кордоном молодих спеціалістів агропромислового комплексу, українців за національністю, які згодом знадобляться Україні. Ні ж бо, переслати кошти на їхнє навчання виявилося великою проблемою. Друге непорозуміння - це прийняті правила щодо електронної звітності.
- Тобто своєрідна опіка над тими, хто вирощує в Україні хліб, наразі не схильна до послаблення...
- Абсолютно так, тим паче, що вона характерна не тільки для хліборобів. Знову у цьому сенсі апелюю до Німеччини, оскільки Маркус Шютте - її представник. Там землевласник сплачує податок, щоправда, у процентах більший за наш, - і все. Надалі, образно кажучи, він вільний у власному бізнесі. А у нас, на жаль, такого принципу ще немає. Тим не менше, попри різні перепони, неузгодженості, негатив, на сьогодні складаються хороші умови для того, щоб прогресувати по виробничій діяльності, зокрема врожайності зернових. Нині починаємо активно закладати у ґрунт сидерати. Ретельно стежимо, аби для сільгоспкультур були відповідні попередники. Вводимо в агроресурс нові культури. Мова, зокрема, про соняшник, який вирощуємо на площі 80 гектарів. А основними культурами у нас є зернові, ріпак та цукрові буряки. Врожайність останніх, зважаючи на цьогорічні прогнози, очікуємо на межі 700 центнерів, чого раніше не збирали.
Євген ЦИМБАЛЮК,
Рівненська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!