«Щастя, коли носиш під серцем маленькі копії коханого», – підписала фото, на якому погладжує округлений животик, вдова тернополянина Богдана Тленюка Світлана. Її чоловік не встиг дізнатися таку довгоочікувану новину про те, що стане татком хлопчика і дівчинки. Ці діти дають сили пережити втрату старшого сина і чоловіка, які загинули на війні в один рік.
Пізнє кохання
Доля відміряла Світлані та Богданові Тленюкам із Тернополя два з половиною роки щастя. Їхньому коханню не стала на заваді різниця у віці – жінка була старшою на 10 років, уже мала двох дорослих синів від першого шлюбу. А в Богдана дітей не було. Чоловік дуже мріяв, щоб у їхньому спільному домі з’явилася малеча.
– Мені було дуже страшно, що я вже старша, що я не зможу народити. У нього ж ще не було дітей, він мріяв про них, відколи ми познайомилися, – відверто зізналася Світлана.
Вона дуже кохала Богдана. Він був сильним і надійним. У цивільному житті працював водієм. А з початку 2015-го, після того, як впали стіни Донецького аеропорту, російські танки пішли на Дебальцеве, вирішив, що настав час стати на захист своєї країни.
Потім все ж повернувся до цивільного життя. І зустрів ЇЇ – жінку своєї мрії. Світлана і Богдан не встигли набутися разом, нажитися, налюбитися – почалася велика війна. Богдан знову мобілізувався до 53-ї бригади та приступив до виконання бойових завдань. А Світлана стала чекати чоловіка і старшого сина Назара. За 9 місяців до вторгнення росіян він підписав контракт з 44-ю окремою артилерійською бригадою.
Серце Світлани мліло від тривоги за рідних чоловіків. Обидва ж були у самісінькому пеклі. Повідомлення, якого так боялася, прийшло 9 серпня 2022 року. Назар загинув поблизу Магдалинівки Запорізької області. Йому було 24 роки.
– Цей хлопець був надійним і завжди приходив на допомогу, що не попросиш. Був щирим і дуже добрим. Отака людяна дитина, – розповіла журналістам класна керівничка із коледжу, який закінчив Назар, Наталія Василик. – Назар мені писав, висилав фотографії з фронту.
Одне з повідомлень неабияк втішило вчительку. Назар писав, що його з війни чекає дівчина. І що після війни вони обов’язково одружаться. Не встиг Назар привести невістку мамі і подарувати їй внуків.
Після смерті сина зважилася на ЕКО
Богдан примчав з війни, аби бути поряд зі Світланою у її горі. Жінка каже, що загибель старшого сина змусила ще більше задуматись про народження дитини. Та завагітніти природним шляхом їй не вдавалося. Тож Богдан і Світлана, коли чоловік отримав у березні відпустку, вирішили скористатися програмою безплатного ЕКО для військових, яку запровадили у клініці професора Стефана Хміля. Вона має відділення у Львові й Тернополі. І їхньою безкоштовною програмою запліднення скористалося уже 500 військових родин з усієї України. Кожна п’ята пара вже чекає на дитину. Кілька десятків стали батьками. У клініці обіцяють продовжувати програму. Світлана зауважила «Віснику+К», що, розповідаючи свою історію, не намагалася стати відомою, а лише хотіла допомогти військовим отримати шанс на батьківство.
Хоч її коханий Богдан слів про те, що стане татком, так і не почув. Ще 17 червня він прислав Світлані величезний букет білих троянд зі зворушливою запискою «З річницею одруження, кохана». А вже 4 липня загинув поблизу Водяного Донецької області. Чоловікові було лише 37 років. Як горлиця, Світлана обнімала труну, накриту жовто-синім стягом. Адже там, у домовині, лежав той, хто зробив її найщасливішою жінкою на землі! Менше як за рік вона втратила і сина, і чоловіка!
Через три дні після похорону жінка дізналася, що носить під серцем двох маленьких крихіток. І у них буде жити її коханий. А не так давно лікарі її ощасливили – народяться хлопчик і дівчинка. «Ти так хотів хлопчика або бойову дівчинку... Я подарую тобі обох», – написала жінка, коли дізналася новину. Радістю вона поділилася з найближчими – двома майбутніми бабусями і дідусем. Каже, що хвилюється, як сама виховуватиме дітей, але її зараз підтримує вся родина.
Та все ж ніхто не замінить міцних татових рук, надійного плеча, мудрих порад. Світлана знає, що Богдан дуже любив би і балував їхніх крихіток.
Заради них, заради пам’яті їхнього татка просить підтримати петицію про присвоєння Богдану Тленюку звання Героя України (посмертно).
Наталка СЛЮСАР
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!