Про сім’ю Ольги Вульчин з Нововолинська ми писали не один раз. Перший – коли будучи вагітною, залишилася вдовою із сімома дітьми на руках. На цю трагедію відгукнулися десятки наших читачів не лише в Україні, а й за кордоном. Люди писали щирі листи співчуття, передавали гроші, речі. Навіть з Італії прийшло кілька посилок. Пригадую перше знайомство з цією сім’єю. Найменша Сашуня була тоді ще в колисці, молодші тільки зіп’ялися на ноги, старші вчилися у школі. Ми неодноразово писали про цю родину, допомагали.

І тут несподіваний дзвінок: «Запрошуємо на весілля». Одружується другий за віком Віталік. Минулої неділі я побував на цьому весіллі. Щиро, щиро радів за всю чималеньку сім’ю, котра відзначала таку славну подію, а особливо – за маму Олю. Вона світилася щастям. Дивився на молодят, юних вульченят – і на очі наверталися сльози від радості, гордості за них. Усі вони такі красиві, гарно одягнуті, веселі. Не можу надивуватись, як ця проста жіночка з далеко не великими статками зуміла виростити і більшість уже вивести в люди дітей. Яка ж то щоденна величезна, неймовірна праця стоїть за цим! Низько, низько кланяюся тобі, Олю, воістину матінко-героїне. Хай Господь тобі допомагає, хай благословиться твоє ім’я навік. Нехай твої новоодружені діти живуть у любові та добрі й уся сім’я процвітає. Щоб ти, Олю, усіх діток одружила і в своїх онуків на весіллях погуляла.