Музей волинської ікони в Луцьку поповнився унікальною іконою «Христос Боремельський», до існування якої причетні творці з чотирьох століть. Це насамперед іконописець, з-під пензля якого народився образ у 1776 році й імення якого, на жаль, загубилося в часі. Через 110 літ перше відновлення потемнілого лику виконав священик Петро Огибовський. Пізніше поновлював образ також провінційний волинський маляр Іван Маркевич. А от минулого року нове життя іконі дала художник-реставратор Лариса Обухович, родовідне коріння якої із села Боремель Рівненської області.
– Про цей святий образ ходять легенди, – зазначає прихожанин боремельської Свято-Георгіївської церкви Юрій Данилюк. – Його хотіли й викрасти, і знищити, і сплюндрувати, однак і храмові, й безпосередньо іконі завжди йшло на життя. Зазіхали на церкву німецькі загарбники, хотіли обезчестити її комуністи в радянський час… Та на захист святині ставали мої односельці.
Народження ікони історично пов’язують з колишнім власником Боремля князем Чацьким. Понині у селі побутує переказ, як панові наснився віщий сон, у якому він бачив образ Спасителя, котрий несе на плечах свій хрест і при цьому перебуває в оточенні тридцяти трьох хрестів. Розчулений такою з’явою, Чацький замовляє місцевому маляреві ікону, яка відразу починає славитись як чудотворна. При ній сліпі ставали зрячими, інваліди – ходячими. Чутки про «боремельське диво» швидко розходились краєм, більшав потік прочан до Боремля.
Понад сотню років тому цікаву історію ікони описав видатний краєзнавець і церковний діяч Волині Микола Теодорович у своєму дослідженні «Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии». Він зазначає, що неподалік палацу князів Чацьких стояла православна замкова церква Святої Трійці, й саме в ній перебував «Христос Боремельський», переданий сюди, ймовірно, з православного монастиря, який колись був розорений татарами.
Сталося так, що Чацькі-католики Троїцьку церкву зруйнували, ікону ж було перенесено у церкву на околиці Боремля. Але в 1773 році лик чудесним способом знову явився на місці зруйнованого храму. Зворушений таким дивом, князь на місці з’явлення ікони поставив скульптуру Спасителя, яка збереглася й понині, а чудотворний образ звелів розмістити у місцевому костелі. Пізніше, у 1786 році, його перенесли до новозведеної церкви.
З чудотворного образа створювалися копії (списки) для парафіяльних церков. Їх нині можна зустріти в багатьох храмах Волині та Рівненщини, на знаменитих «Козацьких могилах», є вони і на Тернопіллі… Що ж стосується оригіналу, то він пройшов славний і водночас тернистий шлях. Аби «освітлити» ікону, над нею працювала художник-реставратор Лариса Обухович. А ще майстриня привідкрила первісний напис, який таївся під нашаруванням фарб. «Да последуем стопами Его» – таку настанову дав автор у 1776 році.
Сергій НОВАК, Рівненська область
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!