Волинь

Сім місяців ховали в землянці під хлівом єврейську сім’ю

22 травня 2017, 15:06

2

0

57-річний викладач астрономії коледжу у Вест-Валлі, штат Каліфорнія, що у США, Бенжамін Мендельсон довгий час думав про місце, де народився його батько, та завжди мріяв приїхати сюди. А коли дізнався, що в Польщі проходитиме міжнародна наукова конференція астрономів, вирішив неодмінно скористатися такою можливістю й відвідати заразом і єврейський Людмир (так споконвіку називали Володимир-Волинський) та внуків тих людей, які 74 роки тому врятували його сім’ю від вірної погибелі.

Ризикував своїми дітьми, щоб рятувати чужих

– За два місяці до початку конференції я сконтактував з керівником єврейської громади Володимира-Волинського Володимиром Музиченком, з яким поділився своїм наміром приїхати в Україну та відвідати родину праведників народів світу, завдяки яким мій батько залишився живий. Дуже хотів побачити те місце, звідки починалась історія моєї сім’ї, – розповідає Бенжамін.

Тому й приїхав у село П’ятидні, де на Бенжаміна з хвилюванням чекали онучки праведників народів світу Омеляна й Епістимії Фісюків – Людмила Євтошук та Галина Назарук. Вони й розповіли гостю те, що чули від діда.

Віктор Мендельсон, батько Бенжаміна, народився у Володимирі-Волинському в 1925 році. Він був старшим сином місцевого крамаря Ліпи Мендельсона. У самому центрі міста родина утримувала невеличку крамницю. Спокійне та розмірене життя цієї сім’ї обірвалось улітку 1941-го, коли Володимир окупували нацисти. Вже за рік усе єврейське населення міста і навколишніх сіл опинилося за колючим дротом у гетто.

Достеменно не відомо, як саме вдалося вибратися Мендельсонам із цієї пастки, втім, як розповів Бенжамін, уся родина десь переховувалася, залишившись на довгий час без їжі та води. Не витримавши нестерпної спраги, мати вийшла на поверхню, де і була схоплена. Більше її не бачили. 

За порятунком Ліпа з трьома синами на руках звернувся до родини Фісюків із села Хрипаличі – вони були давніми знайомими, адже Омелян часто возив їм до міста молоко. Тож коли Мендельсони постукали серед ночі у вікно їхньої оселі, господар погодився надати притулок утікачам і сховав їх у хліві, хоч і знав, що страшною розплатою це може обернутися для власної сім’ї. Ліпа разом з Омеляном вирили в землі схованку, в якій довелося просидіти Мендельсонам цілих сім місяців.

– Дідусь опускав їм харчі на мотузці, спершу невеликими порціями – одну картоплину, шматочок хліба, трохи молока, адже вони були виснажені голодом і могли б одразу померти від великої кількості їжі, – переповідає пані Галина. – На ніч бідолашних забирали до хати, де вони могли помитися, поїсти і лягти спати на теплу піч. Прогулянки у хлопчиків також були виключно у нічну пору. Вражає те, що ці діти, молодший з яких на той час мав усього три рочки, були настільки навчені до тиші, що могли годинами лежати нерухомо. Так вони хотіли жити!..

Якось родина рятівників була на волосину від власної загибелі, коли до їхньої оселі увірвалися кілька німців зі зброєю в руках і розпочали обшук. Омелян уже подумки прощався з життям, але, на щастя, фашистам не вдалося знайти потаємний вхід у землянку в хліві, який був присипаний сіном.

– Довгий час дідусь нічого не розповідав про ті події, бо боявся, адже ми були ще малими й могли десь проговоритися. Через багато років після закінчення війни, коли Ліпа Мендельсон вийшов з нами на зв’язок і почав надсилати посилки та листи, кожен з яких розпочинався з вітання «Наші дорогі спасителі!», ми дізнались усю правду про врятованих євреїв, – зазначає Галина Назарук.

Хустини з Америки – справжня реліквія в сім’ях Євтошуків та Назаруків, адже сестри Людмила та Галина одягають їх лише на великі свята. Після смерті Ліпи зв’язок з врятованою родиною обірвався на добрих десять років, аж поки не надійшов лист від середнього сина Мордехая, котрий мешкає в Ізраїлі, а із часом до спілкування підключився і старший син Віктор. У 2011 році відбулася перша зустріч нащадків єврейської та української родин, коли Мордехай Мендельсон уперше за 70 років відвідав П’ятидні. Невдовзі Омеляну Петровичу та Епістимії Вакулівні Фісюк посмертно було надано звання «Праведники народів світу».

«Дякую людям, які зробили такий подвиг»

Після закінчення Другої світової війни сім’ю Мендельсонів розкидало по всьому світу – Віктор з Мордехаєм якийсь період перебував у таборі для біженців від американської армії. Ліпа виїхав до Ізраїлю, а згодом до нього долучився і середній син, який почав служити в ізраїльській армії, а молодший – Іцик – поїхав до Лондона. 91-річний Віктор Мендельсон і нині мешкає в США, разом з дружиною-румункою мають трьох дітей, один з яких – Бенжамін – таки наважився відвідати історичну батьківщину своїх предків. За плечима у Бенжаміна дві вищі освіти, адже здобув фах інженера в галузі електроенергетики та космонавтики. Зізнається, що мріє одного дня піднятися на борт космічного корабля та злітати на Місяць. Але, оскільки мрія поїхати в Україну поки більш реальна, то вирішив спершу втілити в життя саме її. Тим паче, коли п’ять літ тому дядько Мордехай з Ізраїлю побував у Володимирі разом зі своїми дітьми, невістками та небожем з Британії, це бажання стало ще сильнішим, адже «американська гілка роду Мендельсонів» також мусила відвідати ці місця.

– Мене переповнюють дуже сильні та водночас різні емоції, які важко описати, – із хвилюванням мовив Бенжамін, коли ступив на землю, де понад сім десятків років тому пролилася кров єврейського народу. – Надзвичайно вдячний праведникам, які врятували мою сім’ю та тим самим продовжили наш рід. Дуже щасливий нарешті особисто познайомитися з людьми, яких досі бачив лише на фото, і подякувати їм за цей великий подвиг.

Після дводенного перебування на Володимирщині Бенжамін повернувся до сонячної Каліфорнії. Каже, що братам, сестрам і старенькому татові розповість про привітних, гостинних українців, красу місцевої природи, про надзвичайні пам’ятки архітектури. Проте позитивні враження дещо затьмарив прикрий випадок. Коли Бенжамін у супроводі Володимира Музиченка та перекладача Ірини Смоляр віддавав шану похованим у братських могилах, серед яких і його бабуся, на одній з них побачили зовсім свіжий розкоп. Як пояснив керівник місцевої єврейської громади, це справа рук нелюдів, які намагаються на місці поховань віднайти «єврейське золото». Закордонний гість був у шоці, коли побачив роздроблені людські кістки та зуби на землі. Володимир Музиченко одразу повідомив поліцію про черговий випадок наруги над могилою, які, на жаль, постійно тут тривають, починаючи з 2011 року.

Тетяна ІЗОТОВА, Волинська область

Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!